Політолог Петро Олещук

Брати владу – весело і цікаво. Скоро цей процес захоплює настільки, що починає цікавити він сам, а не очікуваний результат.

Якщо дострокові вибори до Ради можна було пояснити необхідністю проведення реформ (так само як і формування уряду), то вже у випадку КМДА ця логіка вже не працювала…

Ну, а тепер ЦВК, яка, власне, не так давно легітимізувала обрання Зеленського президента, а СН – в якості правлячої партії.

Виборів немає. Який смисл міняти ЦВК, якщо вся влада і так – у вас? «Закріпити» результат? Тобто вже зараз є великі сумніви, що на наступних виборах без контролю ЦВК результату не буде?

Ні, ми всі розуміємо, що Богдан – товариський хлопець, що має багато друзів. А у цих друзів є родичі і знайомі. І їх треба прилаштувати на посади, а посади закінчуються занадто швидко. Напевно, серед «друзів Богдана» найдеться досить юристів, які би зайняли пости у ЦВК. А що далі?

Поки що проблему вирішували шляхом захоплення нових і нових «адміністративних майданчиків».

Але і захоплення закінчаться свого часу. Далі можна оголосити місцеві вибори. Тут, звісно, вже буде не так просто, як на парламентських, але певну значну кількість мерів і місцевих депутатів можна завести. А далі?

Можна створювати нові посади. Це не так складно. Але і тут має бути якась розумна межа. Поки що видається так, що ця розумна межа – кільіксть особистих контактів Богдана.

Джерело: Петро Олещук