Політолог Петро Олещук

Ситуація з «реформою правосуддя» не може не викликати постійної та загальної уваги. З одного боку, маємо знамениту «судову реформу», якою дуже пишалася влада за часів Порошенка. Навіть Конституцію заради цього тоді змінили. Проте, реально навряд чи хтось відчув на собі дію цієї реформи. Злочинці почували себе весь останній час спокійно, корупціонери особливо нічим не переймалися, а «судді Майдану» сиділи у кріслах та перепризначалися. А реформа – тривала…

Головний елемент реформи – створення Вищої ради правосуддя, яка теоретично мала б забезпечити незалежність судової гілки влади від виконавчої та карати корумпованих суддів, а реально – стала інструментом в руках ще попередньої адміністрації президента. Про те, як саме АП керувала суддями, не так давно розказав екс-глава апеляційного суду А. Чернушенко. Про те, які вказівки йому персонально надавав екс-президент, і які «санкції» були за їх невиконання. І от завтра ми побачимо цю структуру в «дії». Зокрема, мова про засідання 20 серпня, на якому розглядатимуть питання щодо відсторонення суддів Окружного адміністративного суду (Павла Вовка, Ігоря Погрібніченка) та судді Суворовського райсуду м. Одеси (Івана Шепітки).

Приміром, знаменитий суддя Вовк не викликав жодних запитань у АП раніше, зате тепер про нього «згадали». Згадали і в ГПУ, і в НАБУ, і, як наслідок, у ВРС. Про нього та про його колег, і відповідне питання має розглядатися завтра. Чи було би це можливим, якби у Окружному адміністративному суді не почали ухвалювати рішення, які, очевидно, не дуже подобалися оточенню екс-президента, що продовжує зберігати вплив на ВРС? І які задачі тут переслідують Ситник та Горбатюк, що розгорнули небачену активність саме зараз, коли треба звітувати вже перед новою владою про всі види попередньої «активності»?

Джерело: Петро Олещук