Політолог Петро Олещук

Отже, по Томосу.

По-перше, хочу привітати усіх небайдужих із тим, що реальністю стало те, про що так довго говорили. Автокефалія української церкви стала новим фактом оточуючої дійсності. Звісно, це не значить, що все зміниться одразу. Процес буде болючим і довготривалим. І творення інституцій, і визнання нової структури православним світом. Але шляху назад вже немає, і ніхто ніяких «відкатів» не робитиме. Як би не змінилися політичні розклади.

По-друге, було б не чесно не визнати роль президента Порошенка у всьому, що відбувалося. Звісно, він не один. Патріарх Варфоломій наважився кинути виклик всій імперській машині. Президент Ющенко започаткував процес… Я не знаю точно, якими були мотиви Порошенка, і не маю уяви, як йому це допоможе йому на виборах, але те, що він увійде в історію також і у контексті Томоса – це факт, який ніхто не відкине. І, очевидно, що це і справді показник ефективності. В окремих питаннях – це точно.

По-третє, це дійсно більше про політику та про державне будівництво. Концепція «Руського міра» була сформульована як квазірелігійна ідеологія, в якій тема «політичного православ’я» займала не останнє місце. Росія тримається з останніх сил за українську церкву, бо релігійна єдність, згідно до теоретиків «Руського міра», мала бути цементуючою основою для імперської єдності. «Айн фольк, айн райх, айн патріарх». Відповідно, складалася дуже погана ситуація, за якої для віруючої людини лояльність до імперських інститутів була єдиним шляхом. І «канонічна церква» означала визнання у храмі ікон Миколи 2-го, котрого перетворили на черговий неоімперський символ. І стосувалося це, у першу чергу, тих регіонів, де інший вплив Росії був украй обмеженим.

Нагадати, де знаходиться Почаївська Лавра? В якій області? Я прекрасно розумію тих, хто зараз іронізує над тим, чи допоможе нам Томос покращити показники ведення бізнесу. Звісно, ні. Точніше, зв’язок тут не простий та нелінійний. Взагалі, забудьте про «магічні пигулки», які вирішать всі ваші проблеми. Вирішення ваших проблем залежить від вас. І Томос не зробить вас завтра заможнішими. Більше того, для більшості нерелігійних людей все це пройде майже непоміченим. Але в основі всього, що нас оточує, лежить інша проблема – шлях розвитку, по якому ми йшли останні 300 років. Те, що у нас найнижчі у Європі зарплати, прямий наслідок того, що ми були осторонь магістрального шляху європейської цивілізації. Давили паростки найкращого. Винищували прекрасне. Розглядали людей як сміття та витратний матеріал. І все це – прямий наслідок того, що ми були під владою однієї іншої країни… І зараз ми зробили ще маленький крок у сторону від неї. І це не принесе прямо зараз нікому нічого в матеріальному плані, але дасть трохи надії, що ми теж не безнадійні… От про що – вчорашній день.

Джерело: Петро Олещук