Політолог Петро Олещук

І справді, трохи вже набридли цими заявами про «узурпацію», яка, звісно, зовсім не залежить від того, одна партія перемагає на виборах, чи дві-три.

Наприклад, Партія регіонів 2012 року не перемогла на виборах до Верховної Ради і близько. У неї ніколи формально не було 226 представників у парламенті, що не заважало Януковичу сформувати той уряд, який йому був потрібний, ухвалювати закони, які йому були потрібні. Там, де «не добрали» мандатів шляхом голосування, там їх без проблем «добрали» завдяки грошам. Власне, і все.

Ну, а якщо коаліцію формують дві партії і ділять при цьому всі посади як в уряді, так і за межами уряду, включаючи в угоду купу «неполітичних посад», то це не «узурпація»?

Загроза узурпації влади в Україні існує завжди, але не через те, що може перемогти одна, дві, три партії, а тому, що держава як була, так і лишається інституційно слабкою. І та практика, коли кумів президента призначали Генпрокурорами попри відсутність профільної освіти, коли нормативно-правові акти ухвалювалися лише заради того, аби «догодити західним друзям», а потім скасовувалися в судах «за формальними критеріями» – все це дозволяє казати, що Україна зараз у чомусь інституційно сильніша, ніж вона була за Януковича. І це – найбільша проблема, адже якщо реально працюють інститути, є механізм стримувань і противаг, то ніколи жодної узурпації не буде. Приміром, перемога республіканців на виборах до Конґресу не означає узурпації навіть за наявності республіканського президента, бо відлагоджені інститути стоять на заваді будь-яких антидемокртичних дій. І про це, у першу чергу, треба казати.

Джерело: Петро Олещук