Політолог Петро Олещук

Не розумію реакцію багатьох «віпів» на заборону СБУ для російської співачки. Я вже писав раніше. Це не «правильне» або «неправильне» рішення. Це єдино можливе рішення.

Так, Росія задумувала все це як проовкацію. Але Україна може використати цю тему в своїх інтересах, учергове нагадавши про окупацію Криму. Особисто я би розгорнув інформаційну кампанію. Наприклад, плакати із Самойловою і текстом. «Съездила в Крым, и больше никуда не едет. Ты тоже так хочешь?».

Адже тепер будь-який росіянин задумається. А чи справді так сильно йому треба їздити в Крим? Далі, треба нагадати про в’язнів сумління у Криму, про їхню долю. В стилі: «А ХТО СПІВЧУВАТИМЕ ЇМ?» Або «Їй не дали заспівати? А їм не дають жити!».

Україна має постійно нагадувати. Те, що сталося в Криму, – це НЕНОРМАЛЬНО, і ніколи нами нормальним визнано не буде. І будь-яка підтримка цього з боку інших теж ніколи нормальною визнаватися не буде.

Найголовніше. Росія у своїй пропаганді використовує пострійно прийом ствердження, що «Україна – несправжня держава». Якби ми пішли на поводу у «друзів», то ми би підтвердили це. Якби видали «одноразове запрошення», то ніхто би в Росії це не сприйняв як «добру волю». Лише як слабкість. А тепер, так або інакше, більшість росіян дізнається, що «країна 404» все ще існує, і що вона не дуже добре дивиться на їхні поїздки на власні окуповані території. Хоча б заради такого нагадування вся ця історія свого вартує.

Ну, а «бойкот» Євробачення Росією – це просто додатковий бонус. Чим менше буде там «їх» – тим менша імовірність заворушень і тих-таки «провокацій» з боку «українських радикалів» проти «мирних артистів».

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ