Політолог Петро Олещук

Як відомо, місто Сміла увійшло в опалювальний сезон без тепла. Це знають всі, але мало хто намагається щось з цим зробити. Всі лише займаються пошуком винуватих та перекладанням провини один на одного.

Історія не нова та не унікальна для України. На жаль, тотальний бардак вже став для нас у багатьох сферах звичним явищем. Правда, тут, очевидно, використовується нова технологія – взяти в заручники ціле місто, і використати праведний гнів з метою вирішення власних бізнес-інтересів.

До речі, якщо у нас у масштабах країни все можна списати на війну, то у Смілі своя війна – питання теплозабезпечення. Зокрема, в.о. міського голови В. Федоренко пообіцяв піти у відставку, коли дасть місту тепло. Тепла немає – мер у відставку не йде.

Минулі сім років місто обслуговувала приватна фірма «Енергоінвест». І от, в міському керівництві вирішили, що не треба ділитися з кимось грошима, а завести свою власну фірму.
В принципі, нічого тут надзвичайного немає. Зрештою, це право місцевого самоврядування. Одна проблема – робити це треба, очевидно, задовго до початку комунального сезону. Ну, і це, знову ж таки, не скасовує боргів перед попереднім теплопостачальником. Розрахуйся з боргами, створи реальну компанію – і роби все, що захочеш.

Однак у Смілі обрали інший шлях. Комунальне підприємство вони почали створювати «впритул» до опалювального сезону, а з попередньою обслуговуючою компанією просто вирішили не розраховуватися. У результаті накопичився борг перед «Нафтогазом», і місто лишилося без тепла.

Схема геніальна. Збираємо у людей гроші. Залишаємо їх собі. Борги не сплачуємо. А коли починають про ці борги питати – просто замінюємо «комунальників», і робимо вигляд, що жодних боргів немає. А щоб ніхто не пручався – ставимо усіх перед фактом уже після початку холодів. В результаті, переводимо тему «безнес-розборок» у площину «війни за тепло». І влада в таких умовах виступає уже «захисником людей» від ситуації, яку, до речі, сама і створила.

І тут почалося найцікавіше. Судові переслідування, акції протесту, блокування судів і т.д. В принципі, нічого дивного тут немає. 2017 року в кожному українському місті знайдуться чоловіки, які готові відстоювати інтереси громади. І тут теж такі чоловіки знайшлися, і почали боротися. Проте міській владі вдалося «розосередити» увагу активістів, і, наче, вийти сухою з води.

У будь-якому випадку, скільки не створюй підприємств – борги самі по собі не зникнуть. Їх все одно треба буде сплачувати. І, власне, тому і треба спитати з місцевої влади, як саме ці борги виникли, чому, і чому замість їхньої сплати там вирішили «сховати у воду кінці» шляхом створення нових фірм.

Джерело: Петро Олещук