Політолог Петро Олещук

Насправді, значення нового санкційного законодавства виходить за межі його безпосереднього змісту. Це, мабуть, найважливіший документ у світі за останні роки.

По-перше, він виключає навіть теоретичну можливість легалізації результатів загарбницької політики путінської Росії. Якщо закон запрацює, то США ніколи не визнають анексію Криму, а, значить, не визнає і більша половина світу. Політика Росії будь-яким способом домогтися визнання анексії Криму шляхом впливу на вибори та підкупу західних політиків – зазнає повного фіаско.

По-друге, він переводить українське питання у дещо іншу площину. От чому в ЄС так критикують санкції, адже вони стосуються реальних питань та реальних інтересів, а не видимості. В ЄС планували «боротися за суверенітет України» на словах не одне десятиліття, співпрацюючи з Росією у найбільш значимих сферах. Це було б просто та зручно. Тепер «українська проблема» стає і європейською проблемою. Значить, нею доведеться зайнятися серйозно, а не просто «висловлювати занепокоєння».

По-третє, довкола Росії створюється «зона відчуження», а сам режим Путіна прирівнюють до найодіозніших режимів світу. Значить, можливості «торгуватися з Росією», намагатися вести політику «ти мені – я тобі» у західних політиків суттєво зменшується.

Звісно, це все не вирішить усі проблеми одразу. Але це задає принциповий магістральний напрямок, який не може не вплинути на перебіг історії.

Тому я переконаний, що боротьба ще не завершена, і нас чекає не один сюрприз із впровадженням цього законодавства.

Оскільки це рішення – важливіше за 10 резолюцій Радбезу ООН і кільканадцять – міжнародних судів.

Джерело: Петро Олещук

  • Jaroslav Dubovich

    Погоджуюсь на всі 100!