Політолог Петро Олещук

Про російських «ватників та лібералів».

Як не зарікаюся читати росіян – але нікуди від них не подінешся.

Із «ватниками» все просто. Слід віддати належне – це досить цільні натури. У них є відповіді на всі питання, а відсутність відповідей вони можуть легко компенсувати анально-фекальними метафорами.

З ними все просто. Вони одразу позиціонують себе як вороги по відношенню до України, і, чесно кажучи, це навіть викликає мінімальну повагу. Ворог, який у нинішньому світі зве себе ворогом – це вже дещо.

Складніше з лібералами. Дехто з них себе вважає «другом» і щиро хоче «налагоджувати стосунки», але все одно живе в тому ж ідейно-ментальному полі.

Як виглядає текст російського ліберала по Україні?

Спершу, він роздає «реверанси», далі викладає думки, і потім – робить висновки і пропозиції. Реверанси, здебільшого, дивні, думки – стереотипні, а висновки – ну дуже вже своєрідні.

На практиці це виглядає десь так: «С детства любил каштаны и Динамо Киев, но как можно допустить, что Крым – не российский, а потому давайте делать СССР, но хороший».

Зрозуміло, що «вата» це все просто не розуміє, а «українська публіка» часто спрямовує авторів таких опусів у «пішу прогулянку».

А самі «ліберали» потім ображаються невдячності українців. Вони ж так чесно додали до діжки лайна трохи шоколаду, але українці все одно вважають це лайном, а не шоколадом..

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ