Політолог Петро Олещук

Дуже смішно читати пафосні коментарі більшості «небайдужих громадян» щодо чергового перейменування в Києві.

Типу «от я був би депутатом – я би зробив героєм не Бандеру та Шухевича, а…» Ну, і далі починається.

Друзі, цей процес вже завершився, ідентичність сформувалася, і зараз ніхто вже нічого не змінить.
За умов україно-російської війни, кінця якій не видно, відбувся процес ототожнення себе тими, хто обрав українську ідентичність, із тими в українській історії, хто вважався «найбільш антиросійським», та при цьому викликав найбільшу ненависть те неприйняття в самій Росії.

Ви сумнівалися, що у Києві колись з’явиться пр. або вул. Шухевича? Я, наприклад, ні хвилини. І, знову ж таки, не треба бути Нострадамусом, аби передбачити, що пам’ятник йому теж колись з’явиться.

І так, я розумію, що в дуже значної частини українських громадян все це викликає роздратування, і українське суспільство лише поляризується.
Але причиною поляризації є не Шухевич або Бандера, а російська агресія, що триває, і в умовах якої кожен мусить визначитись, ти «за наших, чи за їхніх».

І, знову ж таки, цей процес реалізують не якісь «секретні масони», на засіданні яких Порошенко доручає «назвати іменем Шухевича щось», регочучи як Доктор Зло.
Депутати наизвають іменем Шухевича проспекти тому і лише тому, що очікують: це вони потім зможуть використати для власного піару. Якби вони розуміли, що це буде ударом по їхньому рейтингу, то вони б ніколи це не підтримали.

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ