Політолог Петро Олещук

Дивіться російське кіно. Я серйозно. Звісно, не просто так, а з науковою метою.
Це – найкращий спосіб аналітики російського зовнішньо-політичного курсу. І не просто аналітики – а стратегічного прогнозу.

1938 рік. В СРСР виходить фільм «Александр Невський». Створений на держзамовлення. Найкращим режисером СРСР – Ейзенштейном. Затверджений персонально Сталіним.
Що вражає у цьому фільмі? Там, майже, немає «марксизму». Ні тобі класової боротьби, ні пригнічення. Всі позитивні герої – князі та бояри. Тобто, «експлуататори». А сам князь Невський («святий» РПЦ та феодал) – взагалі ідеал людини. Не даремно його зіграв Черкасов – велична зовнішність теж відігравала серйозну роль.

А хто вороги? Вороги – німці, католики, європейці. Ви лише подивіться, що там за типажі! Кожен актор – наче з картин Босха. Абсолютні потвори. Злі, позбавлені людського. Що лише бажають руйнувати, палити та спалювати заживо немовлят.

От вам і ідеологія. Від чистого «марксизму» переходимо до російського імперіалізму. Головний ворог – Європа. І цю Європу може перемогти лише «народ на чолі з елітою».

І це – не виняток. 1939 року виходить фільм «Мінін і Пожарський». Знову – ворожий Захід. Знову – «класово-ворожі» герої. «Буржуй» Мінін та феодал Пожарський.

Вже потім був пакт Молотова-Ріббентропа, анексія Балтії, війна з Фінляндією…

Так само і всі нинішні міфи російсько-української війни були відображені в російських фільмах 90-х.
Той самий «Брат-2». Там є все. І бездушний, злий «Захід», де немає нічого людського. І «бандерівці», що ненавидять все російське. І «Севастополь», за який треба відповісти.

Ніколи (від початку ери кіно) жоден зовнішньополітичний «крюк» Росії не починався без «арт-підготовки» громадської думки своєї країни у кінематографі.

Дивіться кіно, коротше.

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ