Політолог Петро Олещук

Більшість політиків – жертви амплуа.

Це як в акторстві. Один раз зіграв злодія з страшенними очима – і все, прилипне, потім не «відмиєш».

Так і тут. Зіграв по молодості Жириновський роль буйного клоуна із мімікою Муссоліні та риторикою російських «застольних бесід» – і все, гратиме цю роль до кінця життя.

Але здебільшого політик одержує амплуа за посадою. От, приміром, Путін змушений зображати архетипового російського «царя» – суворого, експансіоністського, що погрожує всьому світу та «підминає» бояр. Виходить кепсько – на рівні аматорської вистави та реміксів «західних виконавців» Кіркоровим, але російський «піпл» хаває, бо зачекався на такі «шоу».

Подригавшись на початку терміну, Трамп, очевидно, змушений приміряти на себе роль «президента-республіканця-яструба».

Він наче говорить американцям: «ну фіг з вами, хочете бомбардувань – щось побомбардуємо. От хочете я скину найбільшу та найдорожчу бомбу!». Всі хочуть. Бомба летить. Усі задоволені.

Зрештою, для політика найважливіше не ефективність його дій, а відповідність цих дій очікуванням цільової групи.

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ