Політолог Петро Олещук

Щодо Угорщини нам треба заспокоїтися та не впадати в істеричний стан. Треба зазначити, що угорці встигли перелаятися з аналогічних діаспорно-мовно-освітніх питань з усіма сусідами. Особливо – зі словаками та румунами. Буквально днями через закиття однієї Угорської школи в Румунії, Будапешт заявив про блокування вступу Румунії до Організації економічної співпраці і розвитку. А також про те, що буде протидіяти Бухаресту в усіх інших міжнародних установах. Тобто, фактично, ситуація аналогічна до української. За одну школу.

І це непогано для України, адже вести війну на всіх оточуючих фронтах в угорців явно немає ресурсів. Думаю, нам непогано було б скоординуватися з тими ж румунами та словаками, і разом випрацювати позицію щодо угорського «освітнього терору».

Далі, не забуваймо, що при владі в Угорщині досить «праві» політики, які змушені робити войовничі заяви з метою позиціонування себе для власного націоналістичного електорату. Це теж треба враховувати. Враховувати, що це все, у першу чергу, гра на публіку.

Не треба переходити у режим «сам дурень». Але і й виконувати будь-які іноземні забаганки теж не варто.

Треба заспокоїтися, і зрозуміти наступне:
– Угорщина могла б блокувати вступ до ЄС і НАТО, але все одно це нам не світить десятиліття чи більше.
Все, що ми могли одержати в плані євроінтеграції на найближчі роки, – ми одержали.
– Застосовуючи всі механізми дипломатичного тиску одразу, угорці втрачають можливості для маневру.
– Всі ці питання є вічними, тому повністю «задовольнити» угорців ми не зможемо за будь-яких обставин.

Але, думаю, треба шукати компроміси і робити це асиметрично. Наприклад, ми можемо запропонувати якісь символічні жести на підтримку угорської мови та культури. Які не вимагатимуть великих ресурсів, але дозволять угорським політикам показати власним виборцям, що їх «поважають». Але, повторюсь, позиція має бути зваженою, а не історичною.

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ