Політолог Петро Олещук

Шановні друзі.
Давайте визнаємо прості факти.
1. В Україні відсутній громадський транспорт як явище. Щось подібне на громадський транспорт є у Києві, але якщо побуваєш бодай у Празі – Будапешті, то ти зрозумієш, що транспорту у нас немає. Про інші міста і говорити нічого. Ці іржаві скотовози, що лізуть як черепахи, розбиті як вози, а забиті так, що ніде продихнути – це не громадський транспорт.
Спроби забити «дірки» маршрутками – лише погіршують ситуацію на дорогах. Єдиний, хто виграє від їхньої присутності, власник ТМ «Богдан».
2. Міжміський транспорт теж відсутній. Якщо «найшвидший» та «мегасучасний» Інтерсіті+ їде 6 годин із Києва до Львова, то з іншими напрямками – взагалі катастрофа. «Вбиті» скотовози із швидкістю прочан через дивовижні маршрути добами їдуть Україною. Альтернатива – ті ж «скотовози» у вигляді автобусів та маршруток. Незмінно вбитих, гнилих та повільних.
3. За таких умов хтось змушений миритися з цим усім та звикати, а хтось змушений купляти автівку, якій, за умов України, просто немає альтернативи. Бо громадський транспорт у нас на рівні ХІХ ст.
4. Досвід обмеження автомобілів передових країн світу – не для нас. Власне, з низки причин. Перш ніж апелювати до нього – нам треба долати цивілізаційний розрив.

Джерело: Петро Олещук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ