Від нового 2019 року – великі очікування. Астрологи обіцяють радикальні зрушення. «Уран увійде у сузір’я Тельця, а під знаком Тельця йде Україна! Тому почнуться справжні зміни, корупціонерів сажатимуть, нові люди прийдуть до влади, ресурси в країні почнуть розподіляти справедливо…», – городять чергові дурниці наші, так би мовити, звіздарі. Та то все пусте. Змін у країні протягом 2019 року не буде жодних, абсолютно! Рік буде нудним і передбачуваним. Але, водночас, 2019-й справді стане вирішальним – це час істини для українського народу. Парадокс? Аж ніяк.

2019-го в країні не станеться жодної значущої події. Економічного прориву не буде, нові люди у владі не з’являться, інвестиції молочними ріками не потечуть на береги Дніпра, Росію не переможемо. Але! Саме 2019-го проясниться майбутнє України, стане зрозуміло, чи присутні в нашому суспільстві симптоми одужання. Чи вчиться чогось український народ чи, навпаки, в переважній більшості дичавіє?

Можливість зазирнути у наше туманне майбутнє дадуть нам, звичайно ж, вибори. Тільки не вибори Президента. Це – пуста, нічого не значуща формальність. Від нашого вибору нічого не залежить. За кого б не проголосувала більшість – результат буде ідентичним, і на житті країни це ніяк не позначиться. Порошенко, Тимошенко, Ляшко якщо прийдуть до влади – робитимуть те саме: підніматимуть ціну на газ, проштовхуватимуть нові закони з преференціями для олігархату (який оплатить їхню перемогу на президентських перегонах), роздаватимуть хлібні посади своїм спонсорам, родичам, друзям, витискати з цих посад представників кланів, які програли на виборах тощо.

2019-го в країні не станеться жодної значущої події. Економічного прориву не буде, нові люди у владі не з’являться, інвестиції не потечуть на береги Дніпра, Росію не переможемо. Але! Саме 2019-го (…) стане зрозуміло, чи присутні в нашому суспільстві симптоми одужання.

Та навіть якщо Зеленський стане президентом – геть нічого не зміниться. Його влада зовні виглядатиме як мікст «Тимошенко/Ляшко». Щоправда, гіпотетична перемога Зеленського поставить остаточну крапку в дискусії щодо майбутнього України, точніше – на цьому майбутньому поставить хрест. Чому? Бо після тріумфу коміка Коломойського зникне потреба у парламентських виборах.

Стане зрозуміло, що український народ остаточно очманів, одурів, отетерів, отупів – і тепер ця частина населення Землі може викликати тільки співчуття, як викликає співчуття хвора дитина.

 

Але я не вірю, що українці спроможні проголосувати за Володю. На виборах переможе або Тимошенко, або Порошенко. Крапка. А ось вибори до парламенту мають неабияку інтригу. Хочу нагадати всім, хто вже переситився демократією по-українськи та свободою слова, що так було не завжди.

До приходу Ющенка до влади у нас була інформаційна монополія. Пам’ятаєте «темники Медведчука»? 2003 року за тими «темниками» працювала більшість наших ЗМІ. За присутність в ефірі якого-небудь «нашоукраїнця» чи «бютівця» можна було поплатитися головою. Один мій знайомий, головний редактор  державного ЗМІ, дістав догану взагалі через якусь дрібницю. Він пустив в ефір на якихось 2 хвилини «нашоукраїнця» Юру Павленка. Нинішній полум’яний опозиціонер, а тоді лідер Молодіжної партії України розповідав про неподобства в лікарні, де у його дружини приймали пологи. Отримати «по шапці» на початку 2000-х можна було і за меншу дрібницю.

Українці підзабули, що до Ющенка інформаційний простір країни контролювали не менш прискіпливо, ніж за радянських часів. Ситуація змінилася лише після Помаранчевої революції.

Так от у ті роки, попри повний контроль адміністрації президента Кучми над ЗМІ, громадяни не піддавалися владній пропаганді і голосували за тих, кого вважали опозицією до влади. Пригадайте: на виборах-2002 перемогла «Наша Україна» Ющенка; СДПУ(о), з усім своїм могутнім фінансовим і адміністративним потенціалом, ледь-ледь нашкріла більше 4% і пролізла до парламенту. Перевагу в парламенті Кучмі забезпечив адміністративно-командний блок «ЗаЄдУ» зі своїми мажоритарниками на Донбасі.

В українців був імунітет на брехливі ЗМІ, імунітет до підкупу виборців (…) А чи зберігся цей імунітет донині? Чи повториться історія 2002-го і 2004-го нині? Ось на це питання мають відповісти вибори до парламенту.

Та ж історія повторилася і 2004 року. Ставленик Кучми Янукович мав тотальну монополію у ЗМІ, його «біґ-морди» дивилися на нас з усіх стовпів, на нього працював весь економічно-фінансовий апарат країни, він підвищував пенсії та зарплати… Але всі ці пряники не переконали українців. Янукович із тріском вилетів, а Ющенка буквально на руках внесли на Печерські пагорби.

Ті події свідчили, що українці все ж жили своїм розумом, попри тотальну пропаганду влади, попри всі зусилля для їхньої криміналізації та марґіналізації, яких доклав Кучма за час свого правління. Українці вірили, що влада Кучми і бандитів, яким він віддав країну на пограбування, це не надовго. В українців був імунітет на брехливі ЗМІ та пропаганду, був навіть імунітет до підкупу виборців, і ця система захисту спрацювала.

А чи зберігся цей імунітет донині? Чи повториться історія 2002-го і 2004-го нині, 2019 року? Ось на це питання мають відповісти вибори до парламенту. Адже 2019-й багато в чому перегукується із 2004-м. Знову повна монополія влади в інформпросторі, лише на зміну «медведчуківським темникам» прийшли «правила формату», за якими працюють гібридні ЗМІ. Ці «правила формату» завжди задають порядок денний, згідно з яким, навіть якщо захочеш – нічого розумного і справді важливого не скажеш. Гібридні ЗМІ м’яко схиляють нас до думки, що потрібний мир і треба миритися з існуванням Росії, адже це – наші сусіди, і нікуди вони не подінуться від нас, а ми – від них… Гібридні ЗМІ інтелігентно переконують нас, що питання національного державотворення, мови, культури – другорядні, «не на часі», що головне – щоб усі були нагодовані, а для цього треба помиритися з Росією, відновити економічні зв’язки, розпочати діалог…

Гібридні ЗМІ переконують нас, що питання національного державотворення, мови, культури – другорядні, «не на часі», головне – щоб усі були нагодовані, а для цього треба помиритися з Росією, відновити економічні зв’язки, розпочати діалог. На яких умовах і з ким діалог?! На ці питання вони не відповідають і швиденько переходять на інші теми…

На яких умовах діалог, із ким діалог?! На ці питання вони не відповідають і швиденько переходять на інші теми, бо «формат». У нас розкручуються переважно проросійські політичні сили (хоча правильніше їх називати просто «російськими», тож так у подальшому їх і називатиму). Обидва «Опозиційні блоки», «Основа», партія «Розвитку і миру», «Наші», «Слуга народу», – ось неповний перелік політичних сил, які мають повернути Україну під Росію. Внутрішній український дискурс нас підводить до думки, що можна голосувати лише за мир і дружбу з Росією, за «прагматиків-господарників». Або за «БПП» з його мантрою «армія, народ, віра».

Тому діагноз такий:

Якщо українці піднесуть олігархату габуза і проголосують не за лідерів, яких їм нав’язують ЗМІ, – не за «БПП» з «Опоблоками», а за справді опозиційні нинішньому курсу сили, – то буде нонсенс, справжній удар і по Росії, і по корупції в Україні. Це свідчитиме, що українська нація здорова і скоро оформиться ентелехія (життєва сила, реалізація) народного духу, яка розвиватиме країну в новому українському форматі.

Якщо проголосують за «БПП» – це означатиме, що переміг консерватизм: ми оперуємо середньовічними поняттями, залишаємося холопами при українських панах, які нам обіцяють перемогу у війні з Росією. Не до кінця зрозуміло, чого хочуть самі пани. Точніше, зрозуміло, чого вони хочуть – подальшого збагачення. Але складається враження, що своє збагачення вони не пов’язують із капітуляцією перед Росією, навпаки, кличуть народ до бою проти загарбників і апелюють до козацької доби, коли гетьман зі своїм православним воїнством захищав вітчизну від загарбників. Ось таку каламутну історичну асоціацію пропонують нам Президент і його «БПП» зі своїми мантрами про «народ, віру й армію». Якщо ми за це проголосуємо – значить, така ж середньовічна каламуть і в наших головах. Хоча такий варіант не є найгіршим. Бо він консервує ситуацію ще на кілька років, а там, може, Росія розвалиться, а може, в Україні щось достойне з’явиться.

Третій варіант – це якщо на виборах до Ради більше 30% голосів за списками візьмуть російські політичні сили. Це означатиме, що тенденції дебілізації країни перемагають і майбутнє наше вкрай туманне, точніше, його просто нема. Такі результати свідчитимуть, що народ успішно дичавіє, і нові методи марґіналізації, які практикує влада, доводять свою ефективність: люди перестають розуміти, хто їхні вороги, що означає самоповага. Адже у країні в ситуації війни самі лише заклики до «діалогу» з тими, хто нас убиває, мали би кваліфікуватися як заклики до капітуляції, до національного приниження і виконання вимог агресора, натомість ці «миролюбні» пройдисвіти видають себе за поважних людей, мітять у президенти і майбутні керівники Верховної Ради.

Приблизно третина голосів для російських політпроектів на парламентських виборах свідчитиме про катастрофу національного проекту «Україна». Це означатиме, що навіть після захоплення Донбасу з Кримом кількість симпатиків Росії, а головне – прихильників цінностей «русскава міра» в Україні тільки зростала.

… якщо на виборах до Ради більше 30% голосів за списками візьмуть російські політичні сили – це означатиме, що тенденції дебілізації країни перемагають і майбутнє наше вкрай туманне, точніше, його просто нема. Це свідчитиме про катастрофу національного проекту «Україна».

Далі – не цікаво. Не цікаво, як поступово будуть втягувати Україну в орбіту Московії, поширюючи антивоєнні настрої в країні. Які для цього потрібні будуть коаліції, які рішення парламенту та уряду? Це все вже буде справою техніки. 30% лобістів Москви в парламенті – це еклектичний, недієздатний парламент зі спікером Медведчуком і прем’єром Бойком. Парламент, який може чітко розіграти партію дестабілізації ситуації в Україні, про яку говорив голова СЗР Єгор Божок (і Семочко їм у допомогу).

Отже, під час парламентських виборів українці дадуть остаточну відповідь на питання: чи є ще перспективи у держави Україна і що собою зараз являє український народ? Після виборів буде дуже легко спрогнозувати майбутнє країни у середньостроковій перспективі, а поки що – туман. Хоча інтуїція підказує, що тенденції здичавіння та інфікування ідеями «русскава міра» на виборах будуть сильно помітні. Неясно тільки, чи святкуватиме «русскій мір» остаточну перемогу 2019-го. Дуже не хочеться цього.

А в усьому іншому в нас – повна стабільність. Якщо хочеш дізнатися головні новини 2019 року – читай головні новини за 2018-й, 2017-й і 2016-й. Там усе докладно описано.

Економічний розвиток 2019 року

Наші економісти сором’язливо, але визнають, що найточніше економічну ситуацію в країні передає термін «стаґфляція». Простими словами, це коли економічного зростання практично немає, ціни зростають, національна валюта знецінюється, а купівельна спроможність падає. Саме такий процес відбувається в українській економіці з 2014 року і дотепер.  І не має жодних ознак, що в 2019 році він зміниться на інший.

Цього року ми, як і раніше, будемо насолоджуватися усіма принадами стаґфляції. Зростання ВВП буде меншим за 3%. Чесно кажучи, важко зрозуміти, за рахунок чого минулого року зростання сягнуло аж 3%. Бо промислове виробництво зросло на рівні статистичної похибки – в районі 1%, ціни виросли, міфічні зарплати, якщо вірити Держкомстату, виросли теж. За рахунок яких маніпуляцій Держкомстату вдається малювати збільшення реальної купівельної спроможності і рівень інфляції менше 10% відсотків – неясно. Достеменно відомо одне: зростає імпорт. І є підозра, що саме надходження від розмитнення та оподаткування імпорту забезпечує «зростання» нашого ВВП. Ну і плюс іще заробітчани зі своїми 10 мільярдами доларів.

А в усьому іншому в нас – повна стабільність. Якщо хочеш дізнатися головні новини 2019 року – читай головні новини за 2018-й, 2017-й і 2016-й. Там усе докладно описано.

Про економіку 2019 року можна сказати точно, що інфляція зросте, бо підвищуватимуть зарплати і пенсії до президентських виборів. До того ж, монополісти-постачальники закладатимуть у ціни свої ризики, і цього року обов’язково підвищуватимуть ціни на всі товари без винятку. Найбільше, звичайно, на харчі.

Ціну на газ для населення не підвищуватимуть, тому що вибори до парламенту. Тож цього року ми залишимося без двох обіцяних траншів МВФ (одного – так точно), що потягне за собою зростання курсу долара до гривні в другій половині року. Комусь може буде вигідно поставити Верховну Раду 9-го скликання в такі умови, щоб новообрані депутати отримали країну, яка знову стоїть над фінансово-економічною прірвою. Кому?..

Чи буде повномасштабна війна з Росією

Відомий економіст Андрєй Іларіонов любить полякати аудиторію, що ось-ось Росія нападе. Щоби зрозуміти безглуздість таких прогнозів, достатньо проаналізувати діяльність Путіна з 2014 року. Він ніколи не діяв прямо і відкрито. Все, що він робить, він робить «під прикриттям», щоб завжди залишалася можливість відіграти назад, сказавши «нас там не було» і  «то були не  ми». Тож він не піде ні на які вторгнення, бо сам цього боїться. Для шпигуна немає нічого гіршого, ніж самовикриття. Пу відбріхуватиметься навіть на ешафоті.

Тим паче, кремлівський вождь сподівається, що цього року, з великою ймовірністю, Україна повернеться під контроль Росії, так би мовити, добровільно – після виборів. Поки така ймовірність є – всерйоз говорити про повномасштабне вторгнення немає сенсу.

Церковне питання в Україні

Недаремно Новинськй, Мураєв, Труханов отримали санкції від Росії. Це чіткий сигнал – Москва чекає від них українскої крові на релігійному ґрунті.

Так що ймовірність кривавих провокацій з боку Москви з використанням своїх агентів у рясах дуже висока. Можливість припинення державної підтримки ПЦУ дуже ймовірна, особливо у разі російського реваншу в парламенті чи за умови програшу Порошенка на виборах. Прийде до влади наприклад, Тимошенко, яка вважатиме, що загравання з ПЦУ не принесе їй електоральних балів – і доля ПЦУ стане нікому з можновладців не цікавою. А в якості мішені для російських провокацій перед виборами до парламенту ПЦУ буде дуже цікавою. Тому 2019-й буде роком випробувань для української церкви, яка тільки-но вирвалася з цупких лабет сергіанської єресі.

Глобальний прогноз на 2019 рік

В сухому залишку 2019 рік, як і багато попередніх, мине для України як іще один рік втрачених можливостей, як рік поглиблення відставання від світу в цілому, як рік занепаду і деградації. Та українцям не варто сильно засмучуватися. Цей рік мине як рік втрачених можливостей не тільки для нас, а і для всього світу. Власне, ми бачимо, що весь світ іде кудись не туди. Перед нами стоять глобальні виклики, а ми (маю на увазі все людство) переймаємося дрібницями і дурощами – торговими війнами, війнами за примарні геополітичні інтереси, навіть  релігійними війнами.

Від цих викликів не заховаєшся, їх не затьмарять ідеологія споживацтва, превалювання економічних потреб над духовними чи інші нісенітниці епохи гламуру. Вже стукають нам у двері, але невдовзі почнуть гатити, щоб ми прокинулися. Гатитимуть, звичайно ж, чудовиська, яких породжує сон розуму.

Потужність світового виробництва нині сягнула такого рівня, що нагодувати можна взагалі всіх. Освіту, медицину, культурні надбання можна зробити доступними для всього населення Землі. На часі – питання переформатування соціального і адміністративного устрою Землі в цілому. А ми бачимо шалені криваві релігійні розбірки на Близькому сході, спостерігаємо безглузду торгову війну між США і Китаєм, бачимо, що еліти США і ЄС цілком серйозно налаштовані на остаточний демонтаж механізмів соціальної держави. У США Трамп за підтримки значної частини еліт активно демонтує систему стримувань і противаг, дискредитує судову владу, підриває роль ЗМІ і громадянського суспільства в ухваленні державних рішень. Прикро, але всі ці кроки не розраховані на далеку перспективу, їх роблять заради миттєвої вигоди, заради ще більшого збагачення тих, хто й так володіє всім.

Перед світом постали екологічний та енергетичний виклики: навчитися жити так, щоб виробляти енергії в мільйони разів більше, але залишати біосферу збалансованою. Виклик космосу як був – так і залишається: ми маємо освоювати Сонячну систему та інші світи. Учені констатують, що вже фактично перетнулися лінії технологічного розвитку та біологічної еволюції. Це несе непередбачуваність і небезпеку. Хтось бодай у загальних рисах спробував змоделювати вплив на людство та історію синтезу наукового прогресу та біологічної еволюції? Питання трансформації людської особистості в нових умовах техногенно-біологічної революції – це стратегічне, гамлетівське питання, це питання буття людини.  Та про це ніхто й не чешеться. Про що там в Давосі теревенять? А на останній G7? Трамп впав в істерику через мита на сталь та алюміній із Канади. Обговорювали, як завжди, дрібниці: чи треба продовжувати санкції проти РФ, чи потрібно Росію приєднати до засідань G7? А зрозуміло, що треба обговорювати майбутню світобудову вже без Росії, після розпаду Росії.

Від цих викликів не заховаєшся, їх не затьмарять ідеологія споживацтва, превалювання економічних потреб над духовними чи інші нісенітниці епохи гламуру. Вже стукають нам у двері, сильно стукають, але невдовзі перестануть стукати і почнуть гатити, щоб ми прокинулися. А гатитимуть, звичайно ж, чудовиська, яких породжує сон розуму.

Ян Борецький для видання InfA

Читайте: Україна – територія «МММ», але зі світлом у кінці тунелю: підсумки року від Яна Борецького