Родіон Шовкошитний: «Перемогобісся» в Україні (відео)

Волонтер «Народного тилу» і донедавна член зведених мобільних груп по боротьбі з контрабандою у зоні проведення АТО Родіон Шовкошитний

Перемогобісся почалося з кав’ярні, біля парку слави. Бармен вперто не впускав поліцейських до вбиральні: «Туалет не працює».

– Чому?, – питаю, доки мій товариш справляє в тій «непрацюючій» вбиральні свої потреби. Тому, що минулого року бармен був копом і стояв з іншого боку.
Біля стели знайшли якогось афганця з Броварів із «колорадською стрічкою». Перед початком цього цирку конторські озвучили свій алгоритм: побачив колорадку – запропонував поміняти її на мак – «спакувати» у разі відмови. Повернувся на вхід, знайшов копів. Запросив пройти зі мною. «О, так, зараз пришлемо когось!».
Це 100 метрів. 20 хвилин проходить – нікого. Не реагують. Хоча перед цим біля «Салюта» на серп із молотом зреагували.

Біля парку зустрічаю і запитую в Юрій Зозуля: «Який алгоритм дій, якщо я знаходжу людину з колорадською стрічкою?».
– Повідомляйте про це співробітнику поліції. Він вживе заходів.
– Повідомив. Ніхто не відреагував. Заходів не вжив.
– Повідомляйте про це співробітнику поліції. Він вживе заходів.
Зрозуміло.

Починає заходити «полк». Прапор СРСР в натовпі.
Повертаюсь до Юрія, повідомляю йому про порушення закону щодо заборони використання комуністичної символіки.
Вимагаю відреагувати.
Нуль.
Мої друзі починають відверто нервувати. Виникають невеличкі сутички. Повертаюсь до копів:
– Ви вживете заходів чи нам їх бити? Чи ви чекаєте, щоб ми почали бити?
Коп пояснює бездіяльність тим, що на весь полк червоних ганчірок всього кілька.

Ганчірок стає набагато більше після проходу до обеліска. Там і повноцінний прапор і все інше. Річ в тім, що на м. «Арсенальній», де цей зомбіленд стуртував, була заборона на символіку. В когось забирали, а хтось розумніший ховав і розвертав вже після проходу до алеї парку, де, до речі, з обох боків коридору стояла міліція.  Окрім того, зі сторони Лаври можна було пройти взагалі без досмотру, як я власне і пройшов.

Втім, загалом, Київ – без серйозних замісів (з того, що бачив я). Невеликі штовханини. Навіть коли невідомі небайдужі громадяни заблокували пазік з хлопцями, яких затримали за те, що вони, через бездіяльність відповідних органів, намагалися зірвати комуняцькі ганчірки, все завершилося без силового протистояння.

Спортіків було навіть не 100, не те що 500. Найчисельніша організована група серед усіх дійових осіб була в СБУ. Контора виставила на двіж свою карманну організацію з нарукавниками «громадська варта» чи контроль, чи щось таке. Всі в однаковій «тактиці». Класика, загалом. Так зараз по всій Україні. Де патріотичні сили не під ригами, там під СБУ та МВС.

Ось тут  можна подивитись найбільш хітові моменти цього дня у Києві.

А тепер контраст.
Дніпро.
Атовці вирішили звернути увагу міліції на заборонену символіку. Коли ті не відреагували, вирішили зняти її самі. Результат нижче на відео.

Ось загальна картинка  https://www.facebook.com/pg/hromadskeDnipro/posts/….
Ось – беркут втрамбовує людей.

– А ось спортікі з мусорами в єдином поривє б’ють атовів. Особливо на 2:09 чітко видно, як погане сміття в поліцейській формі керує тітушнею.

Зорян Шкіряк (Зорян Шкиряк), а давайте наступного разу ви спочатку зробите, а потім ви***уватиметесь, а не навпаки, м?

З хорошого – сраний полк у Києві був втричі менше, ніж минулоріч. Навіть при тому, що я писав вище – ганчірок символічних було в рази менше, ніж минулоріч. Навіть при тому, що я писав вище – поліція впоралася з упередженням серйозних бійок, проваливши роботу із «забороненою символікою». Хоча відкритим залишається питання: у разі, якби протистояння уникнути не вдалося б, чи не повторився б дніпровський сценарій?

Загалом.
– 9 травня треба перестати робити вихідним. Зараз це ніщо інше, як суцільна провокація.
– Треба щось робити з тими йо**аками з поламанами вухами. Для початку ідентифікувати. Якщо вони виступають в офіційних змаганнях за країну, а у вільний час ходять пи**ити на мітинги українців – треба як мінімум виганяти зі збірних.
– Міліція.

Голосних і пафосних висновків (публічних) не буде. Особисті – зроблені. Колом історія впевнено йде до свого нового-старого кінця-початку. Відповідна і реакція.

І ще.
Прохання.
Всіх нас, незалежно від того, хто яку участь приймає, в якій ролі, і скільки сил, нервів, енергії чи засобів вкладає, – ця війна деформує. Когось змінює, на когось впливає, але в цілому деформує. Хотілося б по її завершенню зберегти більше людяного. Щоб «пам’ятати». Щоб «ніколи знову», а не «можемо повторити».
Якщо я буду святкувати день перемоги над гібридами більше двох разів (день перемоги і його першу ріцницю) – пристрельте мене. Пристрельте, аби років за 30 я не був якимось радіючим ветераном в колоні, до якого молодняк буде прискипуватись за якісь не ті, на той час, стрічкі чи прапори.

Джерело: Rodion Shovkoshytnyi

БЕЗ КОМЕНТАРІВ