Ростислав Мартинюк, продюсер і журналіст

Якщо не рахувати Київ, то Батурин, Ніжин і Полтава – три столиці московського шпіонажу на Гетьманщині. У часи Самойловича-Мазепи.

Батурин і Полтава ясно чому: перше місто – столиця, друге – на стику Гетьманщини, незалежного Запоріжжя й автономних Слобідських полків. Ну, а Київ був під прямою окупацією Москви – навіть адміністративний центр полку був у Козельці.

Але чому ще й Ніжин?

Зважмо, «ніжинські справи» Москва ставила настільки високо, що добилася призначень на полкову посаду (типу губернатора) іноземців – того ж таки московита Толстого.

Нечувано! Навіть у Слобідських полках на полковничому уряді не було жодного московця.

Все це було б малозрозуміло, якби не потужна торгова факторія греків у Ніжині – річ, загалом, відома.

Але хто такі греки у часи Гетьманщини Івана Мазепи? Ну, торгували. Ну, мали цілий квартал у Ніжині (зберігся дотепер). Разом із тим – бездержавна нація. Попихачі-скоробагатьки в Стамбулі. Хоча…

  1. Греки від 16 століття мали особливий статус в Османській імперії – «смотрящіє» серед «рая», підданих-християн.
  2. Роль греків при султанах неймовірно зросла наприкінці 17 століття – вони практично офіційно комунікували від імені Порти з Польщею, Трансильванією, Австрією і … Гетьманщиною!

І що ж. Грецька торгова факторія у Ніжині з початком Північної війни стала справжнім посольством Османської імперії в Україні.

Бо на момент Унії Гетьманщини з Карлом ХІІ 1708 року, греки-османіти добиваються двох НАЙВИЩИХ посад у Порті: драгомана морського флоту Імперії та драгомана всієї Порти – міністра закордонних справ. Ого!

Ясно, що Ніжин 1708 року був ЦЕНТРОМ південної політики Гетьманщини (власне, вже з 1695 року, коли полковником став Іван Обидовський – улюбленець Мазепи). І саме Ніжин з його «грецьким кварталом» став осідком османського ЦРУ. Чомусь упевнений, що саме в Ніжині було ПОГОДЖЕНО умови евакуації Генеральної Старшини – на випадок ще недовідомої Полтавської катастрофи.

Гетьман Мазепа не любив хвацького «пан або пропав». Він 22 роки вирізьблював націю. І Ніжин став гарантом полтавського «форс-мажору», який БЕЗПЕЧНО привів Мазепу й Карла до Молдови – васального князівства Османської імперії.

1710 року ухвалено Конституцію Івана Мазепи (яку ми називаємо іменем наступника – Пилипа Орлика, хоч писана вона була його антецесором). І яка перша стаття Конституції? Ага. Ніжинська, грецька: повернення Української Православної Церкви – Київської митрополії – до складу Константинопольського патріархату. До предстоятеля-ГРЕКА. З-під Москви. Не забудьте!

Греки-османіти були й далі відданими союзниками України, Гетьманщини, Ясновельможного Пилипа Орлика. І вже не просто на посадах султанських драгоманів, але й очільників Румунських князівств!

Австрійський мандрівник (шпіон?) 19 століття К. Іречек чітко пише про неймовірні впливи греків-османітів у ті часи: «В румунських князівствах після 1711 року почали облаштовуватися очільниками персони з грецьких стамбульських фамілій…».

Скажемо простіше: князями Валахії та Молдови все 18 сторіччя були ті самі греки.

Саме ці греки керували переговорами з Швецією, організували Прутську катастрофу для Петра та його московських загонів, саме греки фінансували Генеральну Старшину в екзилі.

Отакі плоди Ніжина, де напориста московська розвідка зазнала НИЩІВНОГО ПРОВАЛУ.

Що можна додати? Нинішня Україна – далеко не Гетьманщина. Але от Москва одна й та сама. І тому центри шпіонажу РФ в Україні мають трохи іншу прописку: знову Київ, але вже Одеса і Львів.

Київ то є Київ, Львів – Дубненський замок, а Одеса, якщо хочете, це теперішній Ніжин. Де полковником – о, диво! – знову іноземець-московит, громадянин РФ Труханов.

Лише от роль греків в Україні успадкували румуни – вірні приятелі будь-якої Туреччини і будь-якої, антимосковської України.

І могили двох найбільших Гетьманів України – в Румунії: у Яссах та Ґалаці

Навідуймося туди хоч іноді.

Джерело:  Rostyslav Martynyuk

БЕЗ КОМЕНТАРІВ