Руслан Горовий: Є різниця, який прапор майорить над головою

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

1000 і 1 ніч війни.

– Привіт!
– Якого хєра?
– Не кидай трубку, прошу тебе.
– Ладно. Шо це за номер?
– Та купила сімку, ти ж не береш трубку, як звоню зі свого.
– Бо в нас більше немає спільних тем для розмов.
– Ти впевнений?
– Абсолютно. Що ти хотіла?
– Почути тебе. Я скучила.
– В тебе був вибір. Ти його зробила.
– Ти не розумієш…
– Та де там мені?
– Просто ти не народився в Криму.
– Ні, але я жив там з двох років.
– Це не одне й те саме.
– Ну, звісно. Це абсолютно інше.
– Твої батьки виїхали на материк.
– Я пропонував твоїм теж, ти пам’ятаєш чим закінчилося?
– Вони старі люди.
– Вони дурбаї, які дрочать на совок.
– Не треба так.
– Я можу покласти трубку.
– Стій. Не треба. Я приїхала до Галі. На тиждень. Може зустрінемося?
– Нашо?
– Ти не хочеш поговорити про те, що тепер в Криму?
– Ні.
– Ти не скучив за ним?
– Скучив. Та того Крима більше немає.
– Неправда!
– Правда.
– Там нічого не змінилося. Ті ж скелі, те ж море, ті ж люди. Тільки прапори інші.
– Дуже шкода, що тобі немає різниці, які прапори. А мені є різниця, який прапор над головою.
– Давай зустрінемося?
– Ні. Та й не а мене в місті.
– А де ти?
– Там де і має бути людина, яка хоче відвоювати Батьківщину. На фронті.
– Ти здурів?
– Знаєш, колись, коли ми з хлопцями знову піднімемо прапор над півостровом, сподіваюся, тебе там не буде.
– Як це?
– Отак. Бо саме через таких як ти, тим, яким похєр колір прапора над головою, загинула купа гарних людей. І гинуть далі.
– Перестань.
– Чого це?
– Ти ж любив мене.
– Любив. Тільки тієї тебе більше немає. Ні тебе, ні Крима.
– Я думала час трохи приглушить твій гнів.
– Ти помилялася, вали додому і чекай на чергову зміну прапора.
– Чекай…
– Зараз, на жаль, немає зв’язку з вашим обонентом…

Джерело: Ruslan Gorovyi

БЕЗ КОМЕНТАРІВ