Сергій Іванов, блогер

Що стосується ймовірного феєричного повернення в Україну пана Саакашвілі, про що так багато говорять представники нашої дивної, не побоюся цього слова, гібридної опозиції, то все дуже просто – люди працюють виключно на свій політичний капітал, про жодну боротьбу за людські права тут не йдеться. Чиста, як ректифікований спирт, політика, хай їй грець.

Особисто я не можу намилуватися тими опозиціонерами, які примудряються опозиціонувати владі, перебуваючи в партії влади, замість того, щоб скласти мандат і не бруднитися співпрацею. Як ті їжачки з анекдоту, які плакали, кололися, але лізли на кактус.

Я дуже критично поставився до позбавлення Саакашвілі українського громадянства, про що 26.07. написав пост, так само, як свого часу критично поставився до надання йому громадянства. Йому та його напівросійський команді. Я вважаю, що українське громадянство – це прерогатива, яку треба заслужити, і що не можна роздавати паспорти за ефективну роботу колись і десь.

Так що ж робити з Саакашвілі у випадку перетину ним державного кордону? Зауважу, ми не обговорюємо емоційну і моральну складові. Мораль і політика навіть не підозрюють про існування одна одної, тож суто юридичний аспект.

Безумовно, Саакашвілі потрібно впустити. Далі, спокійно і невимушено оголосити йому про те, що правоохоронні органи Грузії вимагають його екстрадиції, вручити відповідні процесуальні документи і екстрадувати. Все.

Навіть якщо подивитися на цю екстрадицію з етичної точки зору, все нормально. Грузія – це демократична країна, в якій, за словами того ж Саакашвілі, відбулися незворотні цивілізаційні зміни. Це не РФ, не ЦАР і не Афганістан. Грузинська судова влада – незалежна, правоохоронні органи – неупереджені. Де проблема?

Так, Саакашвілі називає грузинський уряд проросійським, але даруйте – чому в такому випадку Грузіїі дають безвіз, а грузинський прем’єр зустрічається з президентом США раніше, ніж наш президент?

Отже, як на мене, проблема – штучна, а справжня мета бурлеску з поверненням – суто політична, тобто апріорі спотворена.

Але треба розуміти, що все це – прямий наслідок недбалої міграційної політики держави. Не можна розкидуватися паспортами. У нас є купа людей, які цей паспорт заслужили кров’ю, але чомусь й досі його не мають.

P.S. До речі, коли я волав про необхідність екстрадиції на батьківщину російського олігарха Григоришина, який є реальною загрозою національній безпеці, наші модні політичні верескуни чомусь мовчали. Упс.

Джерело: Sergii Ivanov

БЕЗ КОМЕНТАРІВ