Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

В українському парламенті знову спробують врятувати інвесторів, як українських, так і іноземних, від жадібних щупалець українських силовиків. Відкрилося вікно можливостей, яке дозволяє по-справжньому вплинути на зміну інвестиційного клімату в країні. І це не просто розумні слова, які зазвичай кажуть в телевізорі дядьки в піджаках і краватках. Інвестиційний клімат – це пенсії для пенсіонерів зокрема. Просто так вже працює економіка. Що спочатку хтось інвестує, а потім у держави з’являються кошти, які можна розподілити. На пенсії. На армію. На дороги.

Україна – бідна країна. Ми бідні, тому що інвестори обходять нас стороною. І єдиний спосіб запустити те саме економічне диво, ті самі 40% зростання ВВП за п’ятирічку – це залучити інвестиції. Причому в нашому випадку – це іноземні інвестиції, як би багато міфів не поширювалося про мільярди в матрацах українців. Але тільки в казці барон Мюнхгаузен міг сам себе за волосся витягти з болота. Поки ж Україна отримує катастрофічно мало іноземних інвестицій. В Україні в 4 рази менше іноземних інвестицій на душу населення ніж в Румунії, в 7 разів менше, ніж в Хорватії і майже в 15 разів менше, ніж в Естонії. Низьке відношення інвестицій до ВВП – бич української економіки. І нехай ми десятки років чуємо про потенціал української економіки, але на ділі – суцільна імпотенція. Інвестор обходить Україну стороною. І це в той час, коли світ пухне від грошей.

Чому? Відповідь проста – корупція і відсутність верховенства права. Інвестор ніколи не скаже вам – покажи мені, як заробити. Ні, коли він приходить до тебе, він говорить – я знаю, як заробити, забезпеч мені безпеку моїх інвестицій. І ось тут починається проблема. Тому що на виручку до інвестора завжди приходить трійця – український суддя, прокурор і СБУшники. Це ті самі вахтери, які не пускають в країну інвестиції. В результаті, опитування інвесторів показує, що 77% від людей, які потенційно можуть інвестувати в Україну, чекають від влади ефективних заходів по боротьбі з корупцією. Яку інвестори бачать через призму українських судів і українських силовиків.

Як це працює, ми все побачили на прикладі найбільшого інвестора в економіку України – «Криворіжсталі». Ще на початку року «Криворіжсталь» планувала масштабну інвестиційну програму. І планувала весь прибуток направити на модернізацію. Сьогодні «Криворіжсталь» вирішила вивести в якості дивідендів майже 11 млрд грн. Тобто замість зростання ВВП ми отримаємо відтік капіталу на порівнянну суму. І це результат тиску СБУ. І якщо «Криворіжсталь», що входить в найбільшу металургійну компанію світу, боїться українських силовиків і, українських олігархів, які можливо стоять за їхніми спинами, то що можна сказати про звичайний український бізнес. І потім, напевно, не варто ставити запитання, чому українські ІТшники їдуть.

Що потрібно, щоби залучити інвесторів? Дати їм сигнал. У 2005 році Україна дала такий сигнал, провівши чесний і прозорий конкурс з приватизації «Криворіжсталі». В результаті, бюджет отримав 4,8 млрд доларів, а інвестори по всьому світу – сигнал, що їх тут чекають. І після цього в Борисполі на паспортному контролі були черги з цих самих інвесторів, а в період 2005-2008 року ми мали найвищий показник відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП. У порівнянні з 2008 роком зараз він в 4 рази менше. І замість того, щоби дати інвесторам знову сигнал про те, що їх тут чекають, ми подаємо зовсім інші сигнали.

Тож, тут як в класиці: або вони нас, або ми їх. Або країна створить умови, коли інвестувати безпечно, або інвестори підуть в іншу країну.

Що можна з цим зробити? Тільки розігнати до біса всі підрозділи, які сьогодні в поліції, СБУ та інших кошмарять бізнес. І заборонити цим організаціям підходити до бізнесу на відстань гарматного пострілу. І створити з нуля під контролем наших кредиторів аналітичну Службу Фінансових Розслідувань. Куди також на гарматний постріл не підпускати тих, хто звик кошмарити бізнес. Причому, в результаті ми побачимо класичну win-win ситуацію, коли з одного боку зменшиться тиск на бізнес, а з іншого – різко вийде скоротити чисельність української служби безпеки. На сьогодні штат СБУ більший, ніж у їхніх англійських колег. Наприклад. Як результат, справжні контррозвідники, які йдуть в тил ворога, а не в сейф бухгалтера, зможуть отримувати набагато більше фінансування. І їм тепер ніколи не буде соромно зізнаватися, в якій організації вони працюють.

Тепер залишилося зрозуміти, чи готовий парламент в єдиному пориві підняти руки і за цей законопроект. І чи готові можновладці дати відмашку парламенту за нього проголосувати. Адже це так зручно, коли ти можеш прийти до будь-якого підприємця в офіс і зробити його життя нестерпним. А коли у тебе таких повноважень немає, то хто його знає, може наступного разу і на день народження до Суркіса не покличуть.

Джерело: Sergey Fursa