Сергій Іванов, блогер

Є в мене два системних недоброзичливця з антагоністичних таборів.

Один – активний ватник, другий – не менш активний порохобот. Один уже шостий рік поспіль бубонить про «кастрюлеголовых» та світові залаштунки, другий – про світові залаштунки та «зєлєбоб». Один з неприхованим задоволенням малює есхатологічні картини для України в контексті «намайданили», другий – не менш жовчні прогнози в контексті «навибирали».

Обидва так хочуть бути правими в своїх прогнозах, що готові зробити все для їх втілення в життя. Обидва нестерпно пафосні та бездарні з епістолярної точки зору. Обидва зловживають мачизмом та експертністю. Обидва очевидно мають Висоцького etc в анамнезі. Обидва раніше співали мені дифірамби, косплеїли, а зараз так люто ненавидять, що виникають підозри щодо наявності в цій ненависті якогось прихованого сексуального аспекту. Обидва уважно стежать за кожним ефіром, кожним дописом і так нестерпно страждають через відчутність можливості насрати в коментарях, що мені періодично їх шкода.

Навіть прізвища в них співзвучні – Недовес і Прозапас. Як на мене, непогана назва для мережі бюджетних мінімаркетів.

Якщо відкинути задекларовані ідеологічні розбіжності, це однакові люди. Абсолютно однакові радянські люди з повними набором радянських комплексів і ментальних кліше. Такі самі, як, наприклад, депутат Бужанський. Вони настільки між собою схожі, що я вже не впевнений, чи існують ці розбіжності.

Цікаво, чому вважається, що людей мають єднати якісь позитивні речі? Судячи з усього, жлобство єднає набагато сильніше.

Джерело: Сергій Іванов