Сергій Іванов, блогер

Дивлюся на ритуальні танці уколовського інформвійська довкола промови дружини Садового. Дивна річ: керовані протестантом фанати українського православ’я змішують з лайном набожну християнку. Що взагалі відбувається? І що не так? Хіба дружина Садового обіймає державну посаду або претендує на неї? В чому полягає загроза від неї?

А якщо хтось хоче обговорити сімейні питання, давайте поговоримо про родину президента. Але не про ранкову гімнастику перешої леді на телеканалі Ахметова – на відміну від більшості антипатиків Порошенка я вважаю, що це була правильна і здорова ініціатива – а про явний непотизм.

Давайте візьмемо для прикладу тернистий трудовий шлях Олексія Петровича Порошенка, адже він депутат, тобто людина, яка існує за наші податки. До речі, я не маю нічого проти Олексія, за свідченнями моїх друзів він абсолютно притомна людина, але, як відомо, «хороший парень» – це не професія.

В соцмережах я часто зустрічав дописи, що Олексій Порошенко не залежить від батька, що він успішний і самостійний бізнесмен. Але низка дивовижних збігів у його трудовій біографії примушує мене поставитись до цього твердження з певним скепсісом.

Якщо вірити українській вікіпедії, свою кар’єру на держслужбі Олексій розпочав у 2010 році, коли став заступником керівника торговельно-економічної місії Генерального консульства України в Китаї. У цей час його батько Петро Порошенко працював мінінстром закордонних справ України, в структуру якого входять консульства, а президентом був Янукович. В 2014 році Олексій Порошенко став народним депутатом від БПП, партії президента Петра Порошенка.

Увага, питання. Чим у цьому контексті син Порошенка відрізняється від молодшого сина Януковича, який так само обирався депутатом від партії батька? І якщо це не непотизм, то що?

Я нікого не обвинувачую, а лише раджу інформвоїнам перед тим, як розпочати атаку, переконатися, що ви не поцілите у власні окопи.

Джерело: Sergii Ivanov