Станіслав Зозуля, блогер

https://zn.ua/internal/ne-otrekayutsya-lyubya-257614_.html

Я теж не поїду. Без лірики, все прагматично – бо не думаю, що мені там буде краще … А тут мені може бути тільки краще.

Україна – країна можливостей. Викривлених, своєрідних … але це так. Не завдяки уряду, а всупереч. Але якраз це «всупереч» зробило з українців націю талановитих і заповзятливих.

Совки йдуть, а на їх місце приходить вільне покоління, яке вже привчене покладатися на себе, а не на державу. «Порошенковщина», як остання конвульсія олігархії, яка вкрала форму і риторику у реформаторів, нічого крім нещасних подачок і окозамилювання запропонувати не здатна. З іншого боку, свобода відкриває безліч можливостей.

Багато з цього покоління поїхали, або ще поїдуть. Інші залишилися і розвиваються у приватному секторі. Поставлені в умови корумпованої системи з єдиною метою – вбити у людей почуття самоповаги. Вони – казнокради – тільки і бажають поставити знак рівності між собою – негідниками і тими, хто відкуповується від ментівського свавілля, або цілком успішно ухиляється від одних з самих високих податків у другій найбіднішій країні Європи.

Ті, хто залишаться, змінять країну. Нові, сильні і горді люди. Все буде добре!

Граються останні акорди олігархії, стежте, – наберуть 150 бійців олігархічного фронту в Кабмін, хтось, на жаль, поведеться на високу З/П, а шкода. Але в підсумку уся ця химерність, уся ця брехня спаде, уже спадає, і під місяцем все починає виднітися в його теперішньому вигляді.

Джерело: Станіслав Зозуля

БЕЗ КОМЕНТАРІВ