Тарас Загородній, політичний експерт

Відставка Гройсмана після публічної вимоги Зеленського абсолютно логічна. Ніхто не хоче ризикувати прямим зіткненням з популярним президентом. Від цього більше мінусів, ніж плюсів. Є шанс піти на вибори вже «в опозиції до влади», ніж у ролі «груші для биття». Правильніше було б звичайно вимагати звіту і намагатися шукати бліх там. Певне, був розрахунок на те, що Гройсман почне сильно триматися за крісло, але не зрослося. Тепер за фактом відповідальність «за економіку» лягає на Зеленського (сьогодні, до речі, гривня на міжбанку різко підскочила). Так само, як і за зростання тарифів через апетити глави «Нафтогазу» Коболєва (сьогодні був уже на Банковій). Чомусь через чорний хід. Соромиться напевно. Також на Зеленського технічно перекинули відповідальність за хід переговорів з МВФ і можливу відсутність траншу, який дозволить спокійно пройти пікові виплати за зовнішніми боргами.

Оскільки звіту вимагати ніхто не додумався і влаштувати публічну прочуханку, то тепер Гройсман зі спокійною душею йде на вибори і фіксує те, що готовий уважно критикувати за будь-які промахи (коливання курсу гривні, зростання тарифів через зростання апетитів Коболєва, провал переговорів з МВФ тощо). Тобто пішов «з прибутком», а Зеленському залишив «збитки».

Політика штука підступна. Головне вчасно знайти винуватого. І уважно спостерігати, щоби не стати таким самому.

Джерело: Тарас Загородний