Циля Зингельшухер, блогер

Пороблено

Ще півроку тому нарешті здалося, що ось він – Герой.

Вперше за 25+ років незалежної України в країні знайшлася людина, яка переросла формальності звання «Героя України», занадто часто знеціненого роздачею випадковим людям.

Яка пожертвувала своїми амбіціями на користь справи всього свого життя.

Яка, напевно, не відчувала значних матеріальних труднощів, але ніколи не ставила собі за мету особистий добробут і користолюбство, як багато хто з його «колег» по московській філії, від якої він два десятиліття намагався відірвати Україну.

Яка пройшла публічні приниження фейково-політичної «анафеми», проте продовжуючи довбати неприступну скелю невизнання вищими ієрархами своєї Церкви в різних країнах.

Яка вийшли за рамки виключно релігійної фігури і стала духовним авторитетом нації.

До якої на похорон (не будемо нечемами – цей момент невідворотний) могло б прийти людей набагато більше, ніж на аналогічний захід до всіх перших чотирьох Президентів України разом узятих. І не лише одновірців, але напевно і атеїстів, і представників інших конфесійних груп.

Яка могла би вписати своє ім’я з великої золотої літери в список безперечних титанів свого народу, але тут…

Все розгортається назад. «Патріархат імені себе» розчесали саме тоді, коли цього вже ніхто не чекав. Хвороба проявилася в той момент, коли організм, здавалося б, давно переріс небезпеку такої інфекції, спокушаючої людей незрілих, обділених розумом і ласих на марнославство в юні роки.

Кому патріархат імені себе не дає спокою – самому Герою, який поставив своє входження в Пантеон національних лідерів під питання, чи тим, хто цвірінькає навколо, – в принципі, не так важливо – глибина розчарування в особистості змагається лише з ризиком гуманітарної катастрофи для суспільства.

В українській мові є прекрасне вираз «пороблено». Його іноді можна навіть почути від цілком світських інтелектуалів, абсолютно далеких від примітивного містицизму і дешевизни телезорних шоу а-ля «Битва екстрасенсів». Це просто ємна характеристика чогось ірраціонального, що порушує всі закони здорового глузду, яка стверджує парадоксальність того, що відбувається всупереч будь-якій логіці.

«Пороблено» українцям. Де зберуться двоє мирян – там три гетьмана. Не вистачало ще з двох попів знову отримати півтора ніким не визнаних патріарха.

Іноді, коли рівень деліріум в новинному рядку або з історичної довідки переповнює край, відчай і розчарування так і тягнуть на риторичні відповіді – ніякі реформи, модернізація, розвиток громадянського суспільства, відновлення законності й боротьба за справедливість не допоможуть такій країні, в якій всім лідерам політичного і духовного стану «пороблено».

Так ми скоро налаштуємося державності до мишей, і з усіх можливих раціональних способів «навести порядок» єдино вірним почнемо називати цей – перевернути прапор.

Довести будь-який абсурд до маячні – чим не вибивання одного клина іншим?

Сумно. Місця в Пантеоні знову засяяли пробілами в очікуванні.

Джерело: Циля Зингельшухер