Тижневий огляд подій у світі: коротко про важливе

Юрій Олійник, експерт аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Розпочнемо з України. Тиждень, що минає, ознаменувався продовженням загострення на фронті – бої довкола Широкиного, на Світлодарській дузі. Вже навіть на офіційному рівні лунають заяви про неефективність Мінських угод. У середньостроковій перспективі можна очікувати чергових дипломатичних здибанок без жодного результату. Але поки що всі зацікавлені сторони чекають результатів європейських виборів.

7 травня пройде другий тур французьких виборів, де змагатимуться лівий популіст Макрон та права популістка Ле Пен. Попри невеликий, порівняно зі США, вплив Франції на українські справи, у вітчизняних медіа почався переляк – «кінець світу наближається!». Майже як перед обранням Трампа – з того теж малювали монстра. Щоправда, в Ле Пен, дійсно, більш проросійська риторика, але де роль Франції на міжнародній арені?.. Втім, у разі обрання лідерки «Національного фронту» Нормандському формату і його позашлюбній дитині – Мінській говорильні – прийде кінець. Це шанс повернутися до Женевського формату, залучати США і Британію.

З Лондона, до речі, обнадійливі новини – остаточно оголошено червневі вибори до парламенту, що зміцнить становище Терези Мей. Вона пропагує відродження незалежної політики Лондона, яка традиційно зберігає антиросійський вектор, підтримуючи відповідні настрої і в американській еліті.

У Молдові проросійський вплив через новообраного президента Додона посилюється. Додон виступив проти рішення Конституційного суду країни, що визнав незаконним перебування чужих військ на території країни (йдеться про російський контингент у Придністров’ї). Президент звинуватив суддів у «небажанні втратити  румунське громадянство», показавши себе прихильником відновлення єдності країни – звісно ж, на кремлівських умовах. Однак чи підтримає молдовське суспільство таку зрадницьку політику? Слід бути готовими до нестабільності в сусідів, і Києву бажано підтримувати лояльні сили. Тим часом у Придністров’ї оголосили військові збори – теж до чогось готуються…

Тема КНДР залишається у топ-нових планети. Гряде потепління – Трамп у своєму фірмовому стилі виголошує дифірамби Ким Чен Ину («доволі розумному хлопцю»), прагне особистої зустрічі. Яка причина таких метаморфоз? Напевно, зовнішня. Китай думав-думав, і не захотів закривати очі на операції США біля своїх кордонів у Маньчжурії. Та й, з іншого боку, корейці грозять бомбою вже 20 років, погрозять іще 10. А у світі є більш значущі проблеми.

На іншому фланзі США все більше уваги присвячують Близькому Сходу. Багатомісячна епопея з облогою Мосула закінчується – тепер радикали будуватимуть Халіфат деінде (може в Лівії? Буде чим росіянам зайнятись). Тепер не часи Обами, що все балакав про мир і вмивав руки. Загони курдів супроводжують танки під американським прапором. Попри малу ймовірність, тримаємо кулаки – умиротворення сторін у Сирії зменшить потік біженців та обмежить інструменти Москви з розпалювання нестабільності по флангах Європи. Але як на це гляне султан Ердоґан, якому вже в печінках сидить загроза вільного Курдистану? Раніше Ердоґан хвалив Трампа, а тепер – чи не подасться в черговий раз на гостину до Путіна? А Кремлю вже звично як рукавички міняти друзів та ворогів на Сході.

Юрій Олійник, експерт УССД

БЕЗ КОМЕНТАРІВ