Чим ознаменувався минулий тиждень? Ну звичайно ж, подією вселенського масштабу – закриттям чергової сесії Верховної Ради України. Депутати таки пішли на дуже заслужений відпочинок.

Збори, що передували канікулам, супроводжувалися звичними ритуальними танцями, як у тому анекдоті: «Ой, він так хоче, як я не можу!». Чи не всі нардепи робили заяви на кшталт «я страшенно проти перерви у роботі законодавчого органу, я особисто з парламенту би не вилазив – якби тільки моя воля, все працював би і працював. Але є якась анонімна більшість, вони зібралася на Канари – й голосують за те, що навіть у разі потреби сесію збирати не будуть!

Депутати пішли гуляти, а жодна справжня реформа за останні півроку навіть на крок не просунулася. Медична відгуділа у четвер зранку профспілковими протестами із палаючими шинами і завершилася голодуванням увечері. Пенсійну ухвалили у першому читанні, а це значить, що до ухвалення – як до Києва рачки. До освітянської проблематики руки не дійшли. А з земельною взагалі якось негарно вийшло. Агітацію за продаж землі почали із чудового піар-ходу – рекламної кампанії про те, що Україна має багато спільного із Північною Кореєю, Венесуелою та Конґо. Ну-ну… Довелося  Гройсману просити у МВФ зняти питання земельної реформи і переглянути умови співпраці.

Що це означає людською мовою? Те, що черговий транш МВФ нам цього року можуть взагалі не дати. А значить – загроза інфляції, і можливий черговий стрибок гривні. Ми ж без траншів жити не можемо, як наркоман без голки. А все чому? Тому що еліти дуже люблять багато попоїсти і на простих українців грошей не вистачає – доводиться просити у західних партнерів. Отже, якщо добрі європейці не дадуть нам грошей, то чорт його знає, як далі жити, але нашим хлопцям все до щурячого заду – вони знялися і поїхали відпочивати, їм хоч каміння з неба (як кримчанам в обіймах РФ). Збиратися вони не будуть аж до 5 вересня, працюватимуть «в округах» – на Мальдівах, Балі та інших.

Найприкольніше, що, як їх люблять називати високоморальні росіяни (та й дехто у нас), «гейропейці» лізуть до нас весь час із якимись заявами про корупцію. Вони вже так поетично висловлюються – далі нікуди, Генсек НАТО Єнс Столтенберґ у Верховній Раді Шевченка цитував, про онкологію згадував; президент Європейської Ради Дональд Туск під час саміту Україна ЄС прямо заявив (у всякому разі, так його можна зрозуміти), що український олігархат – страшніший ворог України, ніж Росія, а ще раніше Рекс Тіллерсон взагалі у дусі християнської апокаліптики висловився.

Красиво, поетично, але все до наших хлопців не доходить, все вони хитрують, все якось хочуть викрутитися. Ось остання перемога – Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер на саміті Україна – ЄС уже і на Антикорупційну палату згоден. Мовляв, не хочете антикорупційного суду – не треба, давайте палату! І хоча і в НАБУ, і в Transparency International в один голос кричать, що палата це профанація – для того, щоби пересаджати наших добкіних і довгих, потрібен справжній надійно захищений антикорупційний суд, у наших корупціонерів є шанс і тут «продинамити».

А якщо без жартів, то коли європейці і американці кажуть українській владі про боротьбу з корупцією, це означає: «Панове, ви огидні брудні злодюги, ми вам не віримо, ми не хочемо з вами мати нічого спільного – наведіть у себе бодай елементарний лад, щоб суди судили, щоб рейдери не чіпали наших інвесторів. У нас немає ні економічних, ні стратегічних інтересів в Україні, ну хіба що тільки з точки зору іміджу США як великої держави – американцям не подобається, що Росія Крим захапала, треба якось реагувати, бо поважати перестануть, а от Європі до вас узагалі діла немає, тому ми вам зброї не дамо, а про план Маршала і не мрійте!».

Що Європі до нас немає діла, вони зайвий раз продемонстрували, коли відмовилися вносити в резолюцію саміту тезу про європейські перспективи України. Тому цілком закономірною є ситуація з «Сіменсом». Зганьбилася найпотужніша країна ЄС Німеччина – проґавили, як компанія «Сіменс» постачає турбіни до Криму в обхід санкцій. Кажуть, що «Сіменс» не перший у Європі пішов в обхід санкцій.

У самій компанії заявляють, що розірвуть відносини з Росією через турбіни, в суд подали… московський (!).

Хтозна, може й правда німецька компанія вийде із російських проектів? Хоча правда, найімовірніше, в тому, що німці більше вірять не нам, а своїм російським друзям, а росіяни кажуть німцям: Україна – це ненадовго! В «Сіменсі», коли будували турбіни для Криму, мабуть, чудово знали, що роблять – вони просто нас всерйоз не сприймають. Їм казали: скоро Україна розвалиться, тому спокійно підписуйте контракти

Не сприймає нас ЄС всерйоз невипадково. А хіба можна наших можновладців сприймати всерйоз? Якщо вони постійно обіцяють одне, а роблять зовсім інше, точніше вони взагалі нічого не роблять у плані державного управління, а займаються тільки збагаченням і дерибаном. І це чудово проявилося під час парламентських слухань щодо депутатів, яких звинувачують у скоєнні злочинів. До речі, провал голосувань за поданнями Генпрокуратури – це ще одна міна сповільненої дії, яку заклав цей парламент.

Спроби ГПУ і НАБУ притягнути до відповідальності депутатів-корупціонерів виявилися фейковими. Довгому, Полякову, Дейдею і Розенблату  не загрожує нічого, бо ВРУ не дала згоди на арешт жодного. На волі вони спокійно знищать усі докази, кому треба заплатять, кого треба залякають і «повирішують питання», ну а як ви хотіли?! Чому так упевнено поводився Довгий, чому таку ахінею ніс про «честь», «довіру» і «публічність»?

Та тому що на «Жуковому острові» чиї тільки інтереси не переплелися – від Богатирьової, Фірташа і Прогнімака аж до діячів із Верховного суду, які знехтували інтересами киян і визнали законним знищення природоохоронної зони. Це ж якщо Довгого саджати – то з ним ще десятки людей треба «закривати»! А що робити із тими, хто уже побудувався на «Жуковому острові?». Їх що – виганяти звідти? По-чесному, в майбутньому слід буде конфіскувати майно тих, хто побудував собі житло на колишніх територіях заповідника, і їхнім коштом знести будівлі та провести рекультивацію земель. Але це ще нескоро станеться…

Зрозуміло, що Довгому нічого не загрожує, його впевненість підкріплена залізобетонною круговою порукою кримінальних зв’язків панівного класу. Не загрожує нічого і Добкіну, якого навіть дозволили арештувати – юристи кажуть, справа розвалиться у суді.

Отже, черговий пшик, гора народила мишу. Але цей пшик може дорого обійтися країні. Профанація боротьби з корупцією ще сильніше знизить авторитет інститутів влади, ще більше підсилить ненависть до панівного класу, ще більше підсилить зневіру у майбутньому країни. Країна, як би це грубо не звучало, чекає, коли за ґратами опиняться найвищі чиновники, нинішні чи колишні – без різниці! Потрібні реальні посадки. Тільки це переконає суспільство у реальності реформ. Чудні маніпуляції і піар-ігри вже нікого не збуджують.

Тяганина та ігри навколо недореформ – процес не нескінчений, це не триватиме вічність. Або врешті-решт доведеться ув’язнювати «топів», або владній верхівці доведеться відмовитися від лицемірних загравань із суспільством і затискати лещата, а це загрожує вже справжньою громадянською війною, а не тією, про яку розповідає Путін…

І на десерт – сюжет із класики світової літератури. Тиждень тому – пам’ятаєте – відгриміла історія, коли російські політики страшенно перейнялися рівнем освіти європейських політиків, зокрема молодого та зеленого Макрона, який, бачте, не в курсі, що княгиня Анна Ярославна була не з Києва, а з мокшанських боліт. Навіть Микола Азіров-Пахло (людина, яка так і не вивчила українську) дав майстер-клас європолітикам і закликав їх не вчити своїх дітей у йелях та ітонах. Не встиг лише товариш Пахло запросити дітей із ЄС навчатися у вишах ОРДЛО – ото там вони справді ґрунтовну освіту отримають!

Після уроку історії російський топ-дипломат Сергєй Лавров, який може пишатися своїми предками (подейкують, що той веде родовід від самого Буцефала!), вирішив дати європейцям урок ввічливості. У вівторок, перед переговорами з Тіллерсоном, навколо нього зібралося чимало журналістів, почали щось запитувати і цим роздратували міністра. «Дайте мені повітря!» – ревнув на журналіста путінський дипломат. – Ви повернулися до людей спиною, це не дуже ввічливо!».

Чому росіянину забракло повітря серед білого дня? Поряд ніби ніхто від ядухи не падав. Хтозна. Можливо, окрім уроку ввічливості, Лавров хотів привернути увагу відсталих європейських пропагандистів до російської класики, а саме до Миколи Гоголя (щодо якого хитрі бандерівці теж можуть вдатися до інсинуацій і видати його європейцям за українського класика)?

Так от, у повісті Гоголя «Страшна помста» є рядки, які кумедно перегукуються із реакцією Лаврова: «Хрест на могилі захитався, і тихо підвівся з неї висохлий мрець. Тихо простягнув він руки догори. Обличчя все затремтіло в нього і скривилося. Страшну муку, мабуть, терпів він. «Душно мені! душно!» – простогнав він диким, нелюдським голосом. Голос його, наче ніж, краяв серце, і мрець раптом пішов під землю».

 

На цій обнадійливій ноті й з побажанням чимшвидше піти під землю не лише путінським шісткам, а й усій нечисті – як закордонній, так і нашій доморощеній – поставимо крапку.

Читайте більше:

Про театрально-кримінальний абсурд у Регламентному комітеті Ради;

Привіт від Нємцова, або Чому російським шпигунам у Києві комфортніше, ніж у Москві;

Підсумки тижня, або Кому була потрібна зустріч із Трампом;

Підсумки тижня, або Безвіз в обмін на гарячу воду;

 

Підготував Ян Борецький для видання InfA

БЕЗ КОМЕНТАРІВ