Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту «Нова Країна» Валерій Пекар

Отже, партійні списки опубліковані. Що вони нам несуть? Чи буде наступний парламент кращим, чи гіршим (як з точки зору цінностей, так і прагматично з точки зору працездатності)?

Найкращий за якістю список представила партія Голос. За таких людей, як Yulia KlymenkoЯрослав ЖелезнякUstinova AlexandraОлег МакаровYaroslav YurchyshynSolomiia BobrovskaOlga StefanyshynaLessia VassylenkoDmitriy Romanovich, безперечно, можна ручатися. І що важливо, я не бачу у списку жодної людини, проти якої я міг би заперечити. Окрім того, щиро підтримую кандидатів від партії по мажоритарних округах Victoria VoytsitskaVictoria PtashnykТарас Козак.

Список партії «Слуга народу» створює складне враження. Звичайно, дуже радію тому, що бачу у списку David Braun Арахамія, Olena ShuliakДмитро НаталухаYuriy HusyevAnna NovosadTretyakova Galina. Але водночас там багато людей, яким не хочеться давати мандат народного депутата (іноді це занадто м’яко сказано, а було би варто висловитися гостріше). А ще більше вражає кількість абсолютно невідомих людей. Хто вони? Що робили останні 5 років? які їхні погляди на життя? Хто за ними стоїть? Список партії складається з хороших людей, поганих людей та невідомих людей з невідомими цінностями та інтересами. Така собі реінкарнація БПП під егідою нового президента. Очевидно, всередині швидко наростатимуть ціннісні та ідеологічні суперечності, тож партія стане таким собі конгломератом різноманітних угруповань, яких об’єднує лише членство в коаліції. Але принаймні одне з цих угруповань буде варте довіри.

Сама ж оновлена БПП, тобто «Європейська солідарність», викликає мало заперечень. Такі люди, як Iryna Gerashchenko, Мустафа Джемілєв, Яна ЗінкевичIvanna Klympush-Tsintsadze, мусять бути у парламенті.

Мало кого знаю у списку партії «Сила і честь», але радію, що з цією силою в парламент потраплять Олена Сотник та Рефат Чубаров. Схоже, партія пройде бар’єр.

Приємне враження справляє список партії Українська стратегія. Такі люди, як Лілія ГриневичEmine DzhepparOleksandr SaenkoЄвген НищукSergii MarchenkoТетерук Андрій, викликають повагу вже зробленими справами – це не руйнівники, а будівники. Не можна весь парламент складати з одних руйнівників, навіть коли є завдання зруйнувати старе. Сподіваюся, партія максимально використає короткий час кампанії, щоб набрати необхідну висоту.

Єдиний список, який справляє напрочуд однозначне враження, – це «Опозиційний блок». Такого вишуканого зібрання закінчених негідників та яскравих покидьків варто пошукати. Спеціально підбирали.

Але це лише партійні списки. Будуть ще мажоритарники, причому багато людей пройде під парасолькою бренду «Слуга народу» просто внаслідок його популярності, і ми не знаємо, хто ці люди, чого вони прагнуть, чи їх хтось перевіряв тощо. Подекуди це будуть лише перефарбовані в зелене місцеві барони, а подекуди місцеві барони пофарбуються в інший колір і переможуть тих, хто в зеленому.

Внаслідок всього цього не варто очікувати різкого збільшення якості парламенту – для цього в принципі нема підстав. Кількість пристойних людей збільшиться із нинішніх 10% до, скажімо, 20%, а якщо бути дуже оптимістичним, то може, навіть 25%. Ці люди знову будуть розпорошені по фракціях, причому я припускаю, що частина з них опиниться в коаліції, а частина в опозиції – а це зменшить ефект від їхньої співпраці. За конфігурацією новий парламент здатен швидко зруйнувати багато залишків старої системи, але навряд чи здатен ефективно будувати. Головне, щоби в процесі «творчого руйнування» (мені дуже подобається цей термін Й.Шумпетера) українська державність завжди трималася вище червоної лінії.

Джерело: Валерій Пекар