Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту «Нова Країна» Валерій Пекар

Моя точка зору щодо обміну/звільнення бранців.

  1. Я розумію, що не маю інформації і можу перебувати у полоні упереджень. Я розумію, що відкритість інформації дуже шкодить таким процесам.
  2. Водночас я сильно боюся, коли хтось грає у складну багатоходову гру проти КҐБ. Офіцерів КҐБ все життя вчили розводити лохів, вибачте на слові. Креативне мислення тут не допоможе: КҐБшники виграють у КВНщиків, бо самі придумують правила гри, за якими суперник не має шансів від початку. Ніколи не грайте з шахраями за їхніми правилами.
  3. Ставки дуже великі, і закритість всього процесу, з одного боку, запобігає провалу через витік інформації. Але, з іншого боку, обмеженість кола людей, що ухвалюють рішення, та їхня низька компетентність призводять до жахливих провалів. Я згоден з Романом Безсмертним, що без парламентського контролю та участі фахівців ризики стають неприйнятними.
  4. Відсутність комунікації з суспільством призводить до ще більшої поляризації та радикалізації тих, хто не вірить на слово, що «все буде добре, тільки повірте і зачекайте». А таких людей стає все більше, особливо на фоні попередніх нечітких заяв.
  5. При будь-яких контактах з офіцерами КҐБ треба пам’ятати просте солженіцинське правило: НЕ ВІР, НЕ БІЙСЯ, НЕ ПРОСИ. Порушення цього залізного правила завжди, завжди погано закінчується.

Джерело: Валерій Пекар