Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту «Нова Країна» Валерій Пекар

Сама думка, що суспільство несе частку відповідальності за те, що відбувається в країні, викликає шалений спротив. Адже це вони погані і злі, а ми – білі й пухнасті. Це вони нас обманули, а ми не винні. Це не ми за них голосували, це не ми продавали голоси за гречку чи 200 гривень, це не ми не ходили на вибори, це не ми виявилися неспроможними створити і підтримати альтернативу. Це все вони.

З одного боку, це нагадує дитячу позицію: «Це не я», «А він перший почав», «Воно само сталося». І це відображає ступінь зрілості певної частини публіки.

Але важливіше інше: цей шлях нікуди не веде. Бо якщо це все вони, а не ми, то залишається лише поміняти їх на інших таких же, які так само обмануть (а чому мусить бути інакше? Ще Ейнштейн казав, що найбільша тупість – щоразу робити те саме і сподіватися на інший результат). І далі по колу, по тих самих граблях. А ми не винні.

Не буває демократії без демократів. А демократія означає відповідальність, щоденну відповідальність – у першу чергу перед самим собою, у тому числі за рух по смузі громадського транспорту та неприбрані собачі екскременти. Демократія означає дорослість: права в обмін на відповідальність. Дітям залишається авторитаризм: «мама краще знає», співала відьма у мультику «Рапунцель». І тоді варто лише сподіватися, що наступний герцог буде добрішим за попереднього герцога.

Джерело: Валерій Пекар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ