Віктор Лешик, журналіст

Що після обміну? Президент Франції пообіцяв прискорити зустріч у нормандському форматі (+Німеччина, РФ, Україна). Дехто з особливо пильних патріотів уже почав вангувати: от там, Зеленський нас і здасть. Як не свідомо, так по своїй наївності і недосвідченості. А я спокійний. Поясню чому.

Молодий президент має одну рису, яка викликає у тих, хто мислить не партійно, а хоче добра своїй країні, певну довіру. Він закликав і продовжує закликати до роботи професіоналів своєї справи. МЗС нарешті очолює не фізик, який займався утилізацією нашої зброї, а дипломат, чий фаховий рівень і досвід не можуть заперечити навіть опоненти Зеленського. Мені сподобався і виступ, і перші ситуативні заяви нового очільника МЗС. Прагматичний тверезий погляд.

Якраз цього страшенно бракувало попередній команді Порошенка. Він і його подовжувачі рук виходили у своїй діяльності з абсолютно хибної застарілої тези ще початку Холодної війни: або перемога Заходу або перемога Росії.

У 60-ті роки Заходу протистояла комуністична Росія. Ідеологічно ворожа. Та, що заперечує святість приватної власності. Перешкоджає вільному рухові капіталу, робочої сили, технологій. Таку Росію Захід хотів знищити. У 1991 році це й сталося. Але Захід не ставив своєю ціллю розчленування чи роззброєння Росії. Це все фантазії. Їхньою метою було перетворити Росію з ворога на торгового партнера, який би сприяв нарощенню глобальних ринків. І не бойня у Чечні, ні агресія проти Грузії викликала найбільше обурення у США. Справа Ходорковського-Юкоса! Саме тут, а ще після смерті юриста Магнітського були введені проти Росії найвідчутніші болісні санкції. Бо федеральний уряд Росії тоді вперше провів червону лінію розповсюдженню на ринок Росії глобального капіталу.

Зараз місце комуністичної Росії у стратегії США зайняв комуністичний Китай. А Росію, яка формально є демократичною і ринковою країною, Захід хоче трішки підправити і використати у боротьбі зі стрімко зростаючим Китаєм.

Знайти поміж цього тертя глобальних політичних плит своє місце Україні непросто. Але можливо. Якщо при владі будуть професіонали, а політикани не будуть нав’язувати їм свої застарілі фантазії.

Джерело: Віктор Лешик