Віктор Лешик, журналіст

От тут, нарешті, гарне запитання симпатики чинного гаранта поставили: а чому у вас у всьому винен Порошенко, а про Путіна не згадуєте?

Мій варіант відповіді наступний. Бо і для офіційної влади давним-давно не Путін, не корупціонери, не розкрадачі народного майна, не місцеві феодали з приватними арміями вороги, а добровольці, антикорупціонери, активісти, і… журналісти. Такого свідомого розпалювання ненависті, особливо до журналістів, я не пригадую за всі часи незалежної України.

Звісно, цього ви не почуєте в жодній полум’яній промові Петра Олексійовича. Для такої роботи є інші люди й інші методи. І що цікаво – дуже багато людей аж захлинаються у зустрічній ненависті до тих, хто вказує на проблеми і злочини в країні. Я з великою увагою з 2009 року слідкував, як путінізм охоплював-зомбував населення Росії. Точно такими методами – знаходив у людях найнициші інстинкти, подавлені страхи і бажання і задовольняв їх.

Писи: У далекому 1990 році я працював у Москві на з’їзді народних депутатів СРСР. Брав інтерв’ю в організатора першого науково-медичного центру мікрохірургії ока Святослава Федорова. Він мене вразив тим, що, виявляється, прооперовані і прозрілі його пацієнти страшенно злі на хірурга. Бо він їм повернув зір, а після того у них відібрали інвалідність, а з нею і пенсію інваліда.

Джерело: Віктор Лешик