Віктор Лешик, журналіст

60 років тому в сім’ї Адольфа Лазаревича і Ани Абрамівни Кернесів народився син. Назвали його Геною. Хай мені пробачать украй ранимі християни, але сама по собі напрошується паралель. Якщо Володимир Зеленський – месія, то Іоан Предтеча – це Геннадій Адольфович. Двічі зачаровані видатними талантами підприємця і комунікатора, харків’яни обирали його своїм головою. Чутливий до настроїв своїх виборців, він голосно захищав пам’ятники Лєніну і Жукову.

Дякуючи за масову хворобу прокурорів від Порошенка-Луценка у грудні 2018 року виступив на підтримку Петра Порошенка, який наполягав і наполягає на демонтажі пам’ятників Лєніну-Жукову. Спритний, хитрий, маніпулятивний на переломі трьох відрізків (до 2014, 2014-2019, 2019 – ) і далі очолює найбільше на Сході українське місто.

Ризикуючи життям, здоров’ям, інколи заплутуючись у бізнесових і політичних сітях, пересуваючись після збройного нерозкритого замаху в інвалідному візку, Геннадій Адольфович своїм прикладом показує Володимиру Олександровичу, що з таким народом – виборцями можна не просто жити, а дуже добре жити. І не один термін.

Джерело: Віктор Лешик