Віктор Лешик, журналіст

Коротка версія новітньої історії України у авторському розумінні.

Спочатку були слова. Слова, записані у Декларацію незалежності України. Потім були слова, що їх записали у Конституцію України. Потім були слова «це він замовив і вбив Гію» і слова «ні, я нікого не вбивав». Потім були слова «ні, він всеодно падлюка, і треба все міняти». Потім були слова «Ну, що домінялися, без нас ніяк?». Потім були слова «в Європу – в Європу», потім «Геть від Росії, вперед до НАТО». Ці слова теж записали у Конституцію…

І вчора знову….Слова, слова, слова, слова, слова.

Після слів йде аналіз слів, аналіз фарб, аналіз інтонації, аналіз блиску очей, гудзиків на піджаку і аналіз слів, які були сказані під час аналізу…

Мені 57 років. Невже не доживу, коли у цій країні почнуться не слова, а справи, від яких з’явиться надія на краще?

Джерело: Viktor Leshyk