Віктор Лешик, журналіст

У фільмі «Denial» (Заперечення) історик-аматор Ірвінґ з Британії заперечував Голокост, як сплановану акцію зі знищення європейських євреїв. Американська письменниця Дебора Ліпштадт у своїй книзі назвала його шарлатаном і фальсифікатором історії. Історик подав на неї і на видавництво до суду. Фільм на реальних подіях і доволі цікавий. Там є такий епізод. Британський суддя після багатоденного розгляду і звинувачень на адресу Ірвінґа у антисемитизмі раптом каже: а якщо Ірвінґ – антисеміт, то й що? За переконання у Британії не судять…

Отож, якби цей суддя розглядав учорашній спіч Рабіновіча на «112-му», він навряд чи побачив у цьому кримінал – голуб миру переконаний, що війну з Росією розв’язала і хоче продовжувати постмайданна влада Києва. Таке його переконання.

Я вперше дивився і слухав так довго Рабіновіча. Слухав і розумів, як легко було сотням рабіновічів у 1917 році перетворити «войну империалистическую в войну гражданскую». Словесний, фактологічний еквілібр, безвіповідальність, бездоказовість, горлодерство навіть в епоху Інтернета роблять свою чорну справу – сотні тисяч слухають і вірять цій телевізійній тріскотні. І друге, що прийшло в голову – половина наших політиків у залі ВРУ практично постійно займається тим самим, що й Рабінович, з більшим чи меншим успіхом, у тому чи у зворотньому напрямку. Бо таке їхнє переконання – брехня для загального добра – це зовсім не брехня, а свята правда.

Джерело: Viktor Leshyk