Віктор Лешик, журналіст

Лінувався, думав, що хтось інший напише. Ні, не знайшов. Пишу.

Трагедія нашого часу не стільки і не настільки у корупції хлопчиків, які накручували ціни на запасні деталі до військової техніки в Укроборонпромі. Трагедія в тому, що навіть якби якісь сміливці – звитяжці ( на хвилинку допустимо малоймовірне) виграли тендер чесно і заклали в продаж запчастин скромні 30-50 відсотків свого інтересу, їх після одного – другого тендеру зжерли б пильні фахівці з правоохоронних органів. У нас так виписані закони, а особливо підзаконні інструкції, що до@@ться можна і до телеграфного стовпа. І він має платити, або звільнити місце для того, хто зможе платити за «пильність» і «контроль».

Ви ж зверніть увагу на останню подачу Бігус-інформа – скільки шлунків стоїть у черзі від митниці до поставки відремонтованої техніки на передову. Із кінця: приймальна комісія Міноборони (і міномети «Молот» розносять на шматки українських вояків, а санітарні машини «Богдан» стають на півдорозі), служба внутрішньої безпеки самого Укроборонпрому, служба контрозвідки СБУ, служба економічної безпеки СБУ, митниця, ДФС, військова прокуратура, МВС, НАБУ, САП, Генпрокуратура… Я вже не кажу про інтерес конкретного директора заводу, «вередування» служби головного конструктора, тощо… Уявили? Пост-совкова система нібито контролю, а насправді здирництва і рекету не піддається реформуванню. Про це від початку війни говорили очільникам нашої держави американські партнери – Укроборонпром потребує приватизації, тільки власник здатен налагодити ефективний контроль за проходженним грошей і якістю продукції. А з книги мемуарів колишнього багаторічного секретаря Ради Національної безпеки Володимира Горбуліна ясно і однозначно випливає, що керівництво держави свідомо гальмувало цей процес реформування, а отже і військово-технічне співробітництво з американськими партнерами. Чи є здогадки навіщо гальмувало і зберігає корупціогенну систему Укроборонпрому, яку створив міцний господарник Янукович?

Джерело: Віктор Лешик