Віктор Лешик, журналіст

Нас в університеті 80-х мовники (Каранська, Коваль, Пазяк, Пономарів) наставляли, що мова, як глибинне суспільно-культурно-психологічне явище, повинна бути в стані певного консерватизму. Тобто бюрократично шарпати її нововведеннями не варто. Після того український правопис зазнав офіційних змін у 1992 році. І ось на стадії остаточного затвердження нові зміни.

Вже вкотре аналізую і бачу, що автори найновіших змін йдуть по шляху спрощення деяких занадто ускладнених правил (вживання дефісів, спільне – окреме написання). І зовсім не проти того, щоб певний (невизначений) час носії мови використовували паралельно старе і нове написання – ті ж Атени і Афіни…

З нового – «президент» країни тепер пишеться не з великої, а з малої літери. До речі, момент дискусійний, хоча я за десакралізацію влади).

Джерело: Віктор Лешик