Віктор Лешик, журналіст

Мало хто уже живцем чув, як знаменитий голос Кремля Юрій Левітан бархатним металом котив «Гаварит Масква, Гаварит Масква. Сегодня …» Я чув, звісно, лише з кінохронік. А лише зовсім недавно дізнався, що навіть у перших словах Левітана «Гаваріт Масква» уже була брехня. Бо значна частина включень уже була з Куйбишева, а не з Москви. Але ж треба було для пропаганди і підтримки незламного духу запевняти, що уряд і його бархатний баритон все ще в «сталіце нашей Родіни».

Радянські люди звикли до пропаганди. У них це у підкорці. Понад те – і від аналітиків, і від журналістів масовий слухач-глядач чекає саме пропаганди-підтверження своїм переконанням. Навіть у ФБ помітне розшарування: ці проти Путіна, а ці проти Порошенка. При цьому пропагандист на відміну від журналіста відсіює все, що не вкладається у фрейм його пропагандистського кліше. Особливо це зараз помітно з аналізу подій, які масовий споживач уявляє собі дуже примарно, скажімо, вуличні акції в Парижі. «Їх організував Путін». Ну, як же може інакше?! Навіть аналітики, яких я читаю і рахуюся з їхньою думкою, просто шокують примітивністю уявлення про цілий клубок причин соціального бунту. Окрім всього, цей пропагандиський примітив «рука Москви» принижує французів. Як принижує кремлвська байка, що Майдан гідності організував Держдеп США.

Пропагада – це сильна зброя в умілих руках. Але застосовувати її треба для зовнішнього ворога. Використання цієї зброї у спілкуванні з власним народом – це сіяти дезорієнтацію і сум’яття.

Джерело: Viktor Leshyk