Віктор Лешик, журналіст

Революція чи не революція сталася 21 липня. Результат партії СН насправді може у перші хвилини шокувати – бренд-пустушка забрав владу у ВРУ. Але чи вперше так? Чи справді тут революція і небувала сенсація? Трохи оговтавшись, я під цим кутом подивився на вибори 2014 року. Нікому невідома партія «Солідарність», на коліні зляпаний «Народний фронт». І у першій і у другій європейці і євроантланти. У першій і другій повно нових облич і прогресивних порядних, навіть, професійних, людей. Власне, партія однодумців теж здобула владу у парламенті. Але з двома центрами амбіцій «Порошенко-Яценюк».

Монолітна більшість СН сьогодні виглядає з одним центром амбіцій «Зеленський». Але вже навіть у піняві ейфорії проглядають центри «Богдан», «Разумков» і, не повірите, «Коломойський». Тому особисто я досі не бачу ні революції ні особливої сенсації. Наїжджена колія корупції настільки глибока в Україні, а амбіції лідерів СН (формальних і неформальних) настільки вибухові, що мій оптимізм важко відрізнити від мого скептицизму.

Джерело: Віктор Лешик