Віктор Лешик, журналіст

Казіно, проституція, легкі наркотики, землю на розпродаж… оце і є стратегія ЗЕ. Про ракетобудування, суднобудування, транспортні літаки – ні слова…

Цей закид новій владній команді зустрічається доволі часто. Понад те, як людина, яка давненько спостерігає за українським політичним серпентарієм, скажу, що ці закиди не першої свіжості. Таке вже було. Саме для того, щоб наші ракети, літаки будувалися, і вибрали у 1994 році не кого-небудь із шапіто-шоу, а головного ракетобудівника всього СРСР Леоніда Кучму.

Самолюбство ж тішило у масового виборця в новій державі, що ми не бульбу і сало, а ракети і кораблі будемо продавати. Є в мене навіть відеокадри того, як раділи люди, коли у Миколаєві Кучма спускав на воду сухогруз побудований для греків.

Але… На шляху грандіозного ривка вперед і вгору постало кілька проблем: нас ніде з ракетами – кораблями не чекали… Окрім того, що не чекали – повсюдно головний конкурент в озброєнні і ракетобудуванні Росія (і не тільки вона) ставила нам підніжки. Зірвано було поставки з Хартрона в Іран атомних турбін, завелися американці на тему український Топаз в Іраку, що під санкціями… А головне у тому, що конкурентну високотехнологічну продукцію могли виробляти лише потужні фінансово-промислові групи. Це стало ідеологічною підставою для всілякого державного сприяння укрупненню капіталу, а отже появі потужної групи олігархів. Так-так, олігархи виникли саме з цієї красивої ідеї – давайте продавати літаки-ракети. Але олігархи чомусь нахаркали на ті ракети-кораблі і стали скупляти все, що швидко дає дохід: сталеливарні заводи, шахти, рудники, гірничо-збагачувальні комбінати, цементні заводи, цукропереробні заводи… Частина їх була розпиляна і самим собі здана у сбрухт, частина добивається без серйозних інвестицій і новацій.

Потрібен клас середній. Масовий. Самостійний. Креативний. Клас здатний функціонувати без протекторату держави. Це аксіома. У який спосіб, в яких сферах на цьому етапі не так вже й важливо. Треба запустити врешті в роботу економіку… Весь ліміт на пустослів’я вибрали за попередні 5 років.

Джерело: Віктор Лешик