Віктор Лешик, журналіст

Чорна п’ятниця минула. За добу (з опублікованого) на наших дорогах загинуло понад 30 чоловік. Найбільше в маршрутках. Учора теленовини торохкотіли розповідями про погано пристосовані грузові буси під пасажирів, про надто ранні рейси… Все вірно. Але, оскільки і телебачення і політики завжди плазують перед масовим споживачем, то вони ніколи не говорять (скажу м’яко) про психічне здоров’я наших громадян.

Рідко їжджу тими маршрутками. Але рік тому довелося їхати з Умані в Київ. Прийшов першим, тому був час роздивитися: і крісла ледь не цвяхами прибиті до підлоги, і з водієм Сашком вдалося познайомитись ближче, від якого о 13:00 годині несло вчорашнім так, що мухи падали. Майже годину збиралася компанія. Рушили. Сів прямо біля водія. Все було нічого. Але біля Білої Церкви капітально ремонтували дорогу. Над свіже закатаним асфальтом стояв знак заборони проїзду. Сашко попрямував прямо на нього. А на Сашка з боку Києва такі ж, як Сашко. Фактично всі назустріч один одному.

Почав сваритись на Сашка. Не на Сашка, а на мене накинулися пасажири: нам що тягнутися у цьому корку, он які хмари підходять, ну, і коронне «ти що такий вумний?». Але з липкого асфальту Сашко звернув, доїхали. Цього разу. От тому я не їжджу (окрім метро) громадським транспортом. Поміж моїх предків ніколи не було суїцидників.

Джерело: Віктор Лешик