Віктор Лешик, журналіст

Віддавна маю правило: можеш обійтися без лікаря, обходься. І все ж час від часу доводиться. Звертаємося до комерційних поліклінік, як правило, за консультаціями і обстеженнями. Востаннє на спілкування з молоденькими випускниками медвузів витратив півтори тисячі гривен з урахуванням двох лабораторних обстежень.

1. Результати лабораторних обстежень вони навіть не дивляться.
2. Все, що турбує уже не місяць-два, а більше, вважається просто вашою фантазією і помисловістю.
3. Ліки, які виписуються для вашого вживання (при невстановленому діагнозі?! ) не мають клінічно доведеного лікувального ефекту. І, як я сьогодні дізнався, таких ліків у наших аптеках приблизно 40%. Це те, що по-простому називається фуфломіцином, і є джерелом для додаткового заробітку лікарів.

А ще я сьогодні дізнався, що дефіцит подібних медкадрів нам не стільки не загрожує. У нас через колосальну медично-вузівську корупцію діє конвеєр зі штампування дешевих і безграмотних лікарів, які ніде, крім України, не знаходять за спеціальністю роботу.

ДЛЯ ІЛЮСТРАЦІЇ ДУЖЕ ПОКАЗОВА СТАТИСТИКА:

У 2017/2018 навчальному році нараховувалося 153,5 тис. студентів у 19 медичних вузах і коледжах.

Щороку українські вузи випускають 26,6 медика на 100 тис. населення (дані МОН, розрахунки VoxUkraine), тоді як Швеція або Польща – 10,2 і 10,5 (дані OECD, 2016).

Вимоги до українських абітурієнтів теж поки не надто високі, порівняно із західними країнами. З 2017-го, за розпорядженням МОЗу, прохідний бал при вступі до медичного вишу підняли з мінімально можливих 100 до 150. Але «стеля» зі ЗНО – 200 балів.

На прикладі українського ЗНО це означає, що при вступі на медичний факультет шведський абітурієнт повинен мати 200 з 200 балів. Тобто наші 150 балів були б категорично недостатніми навіть для вступу до будь-якого медичного вузу в Швеції (с)

Джерело: Viktor Leshyk