Віктор Лешик, журналіст

Кращі журналісти, ведучі, редактори залишають телеканал, який став ще одним кремлівським майданчиком пропагади. Чому самі йдуть? Чому не судяться? Чому не відстоюють свої прописані в багатьох законах права? Бо розуміють – нуль перспектив. Бо редакційна угода з власником – це папірець, яким можна витертись. Судові рішення чекати роками і жодних гарантій на захист. Медіа-профспілки, які пробували організовувати років з 10 тому, виявилися черговою мильною булькою.

Чому ж так? Причина фінансово-кримінальна. Найкращі журналісти, українсько зорієнтовані, патріотичні отримують грошову винагороду за тією чи іншою сірою схемою. Вона цілком у руках власників. Хочеш офіційно – отримай 4200 і про 20 000 сірих забудь. Мовчазна згода з цією ситуацією – тупиковий шлях. Журналістам важко зберегти своє обличчя, важко бути послідовним і об’єктивним, і, врешті, це приводить до тотальної недовіри до медіа і, як наслідок, до повної непередбачуванності суспільних і політичних настроїв.

У Верховній Раді зараз багато, як ніколи, журналістів. У нових партійних списках не менше. І жодного прогресу у вирішенні питання захисту прав колег, одне бла-бла-бла… Тому що закони (якісні, ефективні, сучасні) мають писати фахові юристи, а не пропагандисти від тієї чи іншої партії… Ну, то вже, зрештою, інша тема. Висновок один: досить брехати. І самому собі у першу чергу.

Джерело: Viktor Leshyk