Директор служби «Український барометр», політолог Віктор Небоженко

НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ І НОВИЙ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР.

Тепер процес передачі влади від колишнього президента Порошенка до нового, Зеленського, став незворотним.

На президентських виборах народ України виконав свою роботу, тепер черга за політиками. Наступне політичне завдання, яке стоїть перед українським суспільством – це прискорене оновлення інших гілок влади – Кабміну і Верховної Ради. Можна, звичайно, почекати півроку, поки пройдуть нові вибори, але у країни немає часу. Ми і так через саботаж колишнього президента Порошенка і частини народних депутатів – елітних порохоботів – затрималися на старті. А після того, як «Народний фронт» офіційно вийшов із уявної коаліції в надії породити парламентську кризу, необхідно терміново створити нову коаліцію зі старих депутатських груп і фракцій, що будуть лояльні до нового президента Зеленського та готові вжити термінових законів. Тільки швидке створення нової коаліції дозволить старому парламенту уникнути передчасного розпуску, як покарання за роки млявої, непрофесійної роботи і жахливої ​​залежності від колишнього президента Порошенка, який що хотів, те й робив із цією Верховною Радою.

Якщо «Народний фронт» грюкнувши дверима і вийшов з віртуальної коаліції, то він повинен забрати разом із собою найцінніше, що у нього є в нинішньому парламенті – спікера Верховної Ради Парубія. І досить знущатися над вищим законодавчим органом України і телеглядачами країни. Тому нова коаліція має терміново знайти на решту півроку своєї роботи нового спікера ВРУ, який, з одного боку, нічим не буде схожий на Парубія, а з іншого боку не залежатиме від колишнього президента Порошенка.

Але головне, що має бути зроблено новою коаліцією ВРУ – це вирішити вкрай складне, але актуальне політичне питання про кандидатуру нового прем’єр-міністра України. Охочих зайняти цю посаду як ніколи багато. Це сам Гройсман, Садовий, Аваков, Тимошенко, Яценюк, Бойко, Тарута, Луценко, Палиця, навіть Порошенко та інші. У кожного із них є свої плюси і мінуси.

Але зараз, в ситуації цейтноту часу і складності завдань, що стоять перед Україною, найкраще на цю посаду підходить Юлія Тимошенко. Це буде успішний альянс молодого президента Зеленського і досвідченого управлінця Тимошенко, якій непотрібно пояснювати, що робити і давати час на навчання. З одного боку, вона добре вміє працювати з депутатськими групами і фракціями, чого поки що немає в новій адміністрації Президента Зеленського. З іншого боку, на відміну від інших кандидатів на цю посаду, Тимошенко доведеться вирішувати три найгостріші проблеми, що стоять перед Україною. Перше – це вирішити проблеми боргів МВФ. Друге – це знизити тарифний тягар на населення України. Тимошенко кілька років поспіль і в ході президентської виборчої кампанії гостро критикувала тарифну політику Кабміну Гройсмана. І ось тепер у неї з’являється можливість довести населенню України, що вона зможе вирішити цю проблему на користь населення, а не жадібних олігархів.

Нарешті, поєднання волі і мужності президента Зеленського з досвідом і енергією прем’єр-міністра Тимошенко і продуктивної законодавчої діяльності нової коаліції Верховної Ради дозволить почати процес очищення вищих ешелонів влади від жахливої ​​корупції, яку розвів за роки свого правління колишній президент Порошенко.

Президент Зеленський і прем’єр-міністр Тимошенко повинні будуть показати всьому українському суспільству новий демократичний стиль співпраці гілок влади, де ніхто не «перетягує на себе ковдру» і працює заради спільної мети. Зі свого боку, Верховна Рада за час, що залишився до нових виборів, зможе ухвалити низку важливих законів про долю мажоритарників, про ДБР, про слідчі комісії, низку антикорупційних законів і, нарешті, пакет законів про імпічмент президента і рівні депутатської недоторканності. Це дозволить нинішнім народним депутатам сміливо іти на осінні вибори в надії на переобрання.

Треба пам’ятати, що якщо ми вже найближчим часом не знайдемо успішної формули співпраці Верховної Ради, Кабміну і Президента України, то країна буде все глибше занурюватися у незворотну державну кризу. І ніякі вибори, зміна осіб на політичній арені або міжнародні кредити їй не допоможуть.

Джерело: Віктор Небоженко