Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

Путін дуже хитрий і норовливий політик. Але Путін – не Сталін. Він наполегливо робить все навпаки, що робив Сталін, і ніколи не думає про наслідки своїх дій. Наприклад, невже для того, щоби віддати японцям частину Курильських островів треба було на очах усього світу окупувати Крим і Донбас. Або нарватися на санкції, міжнародну ізоляцію та перетворити миролюбних українців на ворогів агресивної Росії, прискорити створення молодої ображеної української нації. Такого в Європі ще не було.

Щойно Росія в 2014 році окупувала Крим і Донбас, як одразу у всьому світі оголилися старі світові рани – німецький Кеніґсберґ, японські Курили, китайський Тайвань. Зараз Путін намагається заручиться дружбою і підтримкою високорозвиненої Японії та сподівається на прорив в міжнародній ізоляції в обмін на здачу Курильських острів. Для початку гарантом угоди за власний кошт японців повинен бути побудований газопровід «Сахалін-Хоккайдо» – це замість «Сила Сибіру» в Китай. Переговори щодо Курилів свідчать, що Путін дуже поспішає. Виявляється, час для очікувань і маневрів закінчується не лише в України, а й у путінської Росії. Путін надто довго розраховував на Трампа, якому вже не до допомоги російському президенту.

Стрімкі переговори Путіна щодо Курилів з Японією, як різкий розворот Москви від Пекіна до Токіо, навряд чи сподобається Китаю, у якого свої історичні претензії до російського Далекого Сходу. Загостриться також проблема незалежності демократичного Тайваню.

А на черзі Кеніґсберґ – треба ж колись віддавати німцям сакральне «місце 1000-річної німецької слави», джерело Першого, Другого і Третього німецького рейхів. Передбачається, що «Північний потік» Путіна і обіцянки загальних перспектив тільки допоможуть Німеччині швидше домогтися відновлення «історичної справедливості» і повернути собі Кеніґсберґ. Німці вже навчилися дражнити американців. Союз багатої та високотехнологічної Німеччини і збіднілої, але агресивної Росії в обмін на повернення Кеніґсберґа – ось нова «блакитна мрія» Путіна, який заплутався до геополітичних інтригах.

Після 2014 року він вже не знає, до кого приткнутися. Але цей план союзу Німеччини і Росії – реальна загроза цілісності ЄС та євроатлантичній солідарності з Америкою. Будь-який союз Німеччини з путінською Росією – це історичний виклик для США. Тож, це не лише наша проблема – загроза таємної змови Росії та Німеччини за рахунок національних інтересів і цілісності України (другий пакт Молотова-Ріббентропа). Зараз вся Європа боїться зближення Німеччини та Росії. Те, що у Путіна не вийшло з американцями (Трампом), – таємна змова про розподіл зон впливу в світі – він спробує здійснити з Японією на Сході та з Німеччиною – на Заході.

Путін намагається зробити те, чого не зміг зробити ані Гітлер, ані Сталін. За рахунок роздачі спадщини Сталіна (СРСР) і загальної дестабілізації міжнародних відносин у світі він хоче швидко створити геополітичну вісь «Берлін-Москва-Токіо». Ось будуть здивовані таким різким геополітичним маневром США і Пекін. При цьому Путін розраховує скористатися наростаючими протиріччями між США і Китаєм. Але попри конфлікт Китаю і США їм доведеться створити міжнародний альянс для геополітичного стримування, знекровлення й переформатування Росії, відповідно, її реального місця в світі.

А все в цьому світі починалося в 2014 році з захоплення та окупації Росією Криму та Донбасу. До 2020-2024 року цей процес виллється в ланцюгову реакцію наростаючих взаємопов’язаних геополітичних проблем, а також реанімацію старих повоєнних ран. І чим швидше Росія буде роздавати свої землі в надії вирватися з міжнародної ізоляції та режиму санкцій, тим швидше ми повернемо тимчасово окуповані території Криму і Донбасу.

А після повернення Криму (Донбасу) Україні, Курил – Японії, Кеніґсберґа – Німеччині світ остаточно зміниться. Стабільним і ефективним міжнародним відносинам будуть потрібні «нова ООН» і «нові Гельсінкі» без Путіна, але з новою Росією.

Джерело: Виктор Небоженко