Віктор Небоженко: Вузол Гройсмана 

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

Несподівано у президента Порошенка дозрів потужний комплекс кадрових проблем, що зав’язується в міцний вузол – розв’язання однієї проблеми одночасно передбачає вирішення всіх інших. Тут дві причини. Перша причина – схильність Порошенка працювати лише з лояльними або залежними політиками і чиновниками. Але тих і інших стає все менше внаслідок зменшення корупційного прибутку і збільшення ризику – інтересу західних фінансових розвідок до тіньових схем і бізнес-авантюр президента та його оточення. В результаті Порошенко зі своїми мільярдами якось відіб’ється від справедливих претензій України – укладе угоду з американським правосуддям, якщо опиниться в США, або укладе угоду з Кремлем, якщо потрапить до Росії. А що доведеться робити іншим?

Друга причина гострої кадрової кризи президента Порошенка – це звичний для нього тіньовий спосіб розв’язання проблем – не через демократичну дискусію, аналіз діяльності, відриту політичну конкуренцію особистостей і програм, а через тіньові оборудки, обміни, інтриги, «договорняки і кидки».

Ось в такій нелегкій ситуації президенту Порошенку треба розв’язати проблеми прем’єр-міністра Гройсмана. Це складне, заплутане завдання з багатьма невідомими і дефіцитом часу. Бо перш ніж розв’язати проблему Гройсмана, треба щось зробити з Гонтарєвою та Насіровим. Їхні посади мають величезний привабливий корупційний потенціал і низькі професійні вимоги до роботи. Ці два солодких місця можуть замінити «половину Гройсмана». Депутати вже готові торгуватися з президентом з цього приводу. Але саме зняття Гройсмана не так важливо для Порошенка, як успішна спроба «вичавлювання» з Кабміну міністра МВС Авакова. Тому коли в ЗМІ активно говорять про прем’єрські амбіції Генпрокурора Луценка, то насправді мова йде всього лише про торг: Порошенко-Луценко відмовляються від посади Гройсмана, а народні депутати погоджуються поміняти Авакова на Луценка. Без свого міністра МВС ніякі вибори Порошенку не світять. Адмінресурс без лояльних МВС і Нацгвардії та контролю за п’ятьма обласними виборчкомами Східної України – це просто політична ілюзія.

А є ще й легендарний Ляшко, якого треба підготувати як спаринґ-партнера на президентських виборах. Цей не сидітиме, склавши руки, і чекатиме біля моря погоди. Він уже зараз вимагає посад для себе та інших і доступу до ЗМІ, особливо до «Інтера», без дозволу Льовочкіна. Таким чином, в повному пакеті президенту Порошенку треба вирішувати долю одразу п’яти осіб – Гройсмана, Насірова, Гонтарєвої, Авакова і Ляшка. Зміни в статусі будь-якого з них тісно пов’язані з їхніми долями і майбутнім Порошенка. При цьому існує небезпека, що вони можуть спілкуватися і обмінюватися планами і за спиною Порошенка. Тож, квітень буде гарячим. І політикам буде не до проблем і бід України.

Зараз зіткнулися два підходи до розв’язання цього клубка гострих кадрових і корупційних проблем, що можуть привести до політичної кризи.

Поки президент Порошенко пропонує вирішувати це вузол проблем крок за кроком, у міру віддалення Гройсмана від посади прем’єр-міністра України. Інші політики пропонують вирішувати все комплексно. Сам же Порошенко ще не наважився, що йому вибрати – грати з усіма одразу і виграти все, або ж кожного «розводити» поодинці й зменшити ризик поразки. У будь-якому випадку Україною тут і не пахне.

Джерело: Виктор Небоженко

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ