Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

СТРАЖДАННЯ ГРУЗИНІВ В УКРАЇНІ

Те, що президент Порошенко стискає кільце навколо Саакашвілі – це зрозуміло і правильно з його точки зору боротьби з ворогом. Саакашвілі привертає увагу ЗМІ, Заходу і населення України до негативної і суперечливої політики президента України. Все це викликає справжню лють Порошенка, який зібрався на другий президентський термін. Боротьба Саакашвілі змінює порядок денний країни не на користь президента і це страшно нервує Порошенка.

Ще одна обставина, яка набуває все більшого і загрозливішого для президента України значення. Виявилося, що при реальній відсутності широкої політичної підтримки протестної діяльності Саакашвілі в українському суспільстві, у столиці України – Києві – мало сил, які підтримують і президента Порошенка. В результаті, за місяць акцій протесту прихильників Саакашвілі центр міста, урядовий квартал практично паралізований. Інакше кажучи, президент Порошенко, як і його попередник президент Янукович, не контролює урядовий квартал – трикутник між АП, Кабміном і ВР. Попри оптимізм, який демонструє Порошенко в західних столицях, дипломати вкрай негативно оцінюють цей факт. Що це за могутній і перспективний президент, який не контролює центр столиці країни. Тільки Кремль готовий зрозуміти і підтримати Порошенка в його спробі видавити Саакашвілі з Києва та України.

Якби в українського президента була хоча б сильна публічна політична підтримка своїх народних депутатів БПП – споживачів його влади. Але вони намагаються не вступати й конфлікт з «протестантами». А злісні і хуліганські окрики Ірини Геращенко, заступника Голови ВР Парубія мало впливають на обстановку навколо Верховної Ради і всередині залу. Якби у Порошенка на чолі Верховної Ради стояв його друг, сильний політик, то він міг би розраховувати на союзника в боротьбі з Саакашвілі. Але він вибрав на цю посаду глави парламенту полум’яного українського націоналіста Парубія, який може мужньо вести засідання з будь-яким порядком денним на користь президента, але не може допомогти йому в політичному конфлікті. За все це доводиться платити Порошенку і Парубію вже зараз і в майбутньому. Більш того, в цьому конфлікті президент Порошенко вже не може виставити між собою і грузинським політиком ні Парубія, ні Авакова, ні Гройсмана, ні навіть Луценка. Але ж це тільки початок.

Якби у президента Порошенка була своя якась політична партія, масова підтримка в суспільстві. Але БПП – це не політична партія, а скоріше, політичне прикриття адмінресурсу. Ці 10% електорату, які зараз готові голосувати за президента Порошенка, і БПП не готовий захищати його особисту владу, як це було у випадку з Янковичем і ПР. Тому президент Порошенко може розраховувати у політичній боротьбі тільки на відданих йому силовиків, армію порохоботів, які цілими днями обливають брудом Саакашвілі і банди «тітушек». Це поганий політичний коктейль. Цього мало для перемоги над ворогом – Саакашвілі. І це бачать всі – як противники, так і друзі, вигодонабувачі статусу президента Порошенка. Тому президент Порошенко поспішає за всяку ціну перемогти Саакашвілі до Нового Року. Звідси така нерозбірливість в засобах тиску на протестувальників, українське і грузинське оточення Саакашвілі. Насильницька депортація восьми грузинів – це прогнозована міра боротьби із Саакашвілі та демонстративна «акція залякування» для протестувальників. Сьогодні зникли грузини – завтра можуть зникнути і українці-прихильники Саакашвілі. Це небезпечна тенденція стрімкої еволюції до авторитарного режиму особистої влади.

Але те, що президент Порошенко використовує підтримку росіян, бандитів і службу безпеки президента – «орлів Гелетея», а не СБУ, МВС – це ще більша політична помилка. Я вже не кажу про дивну пасивну позицію Генпрокурора України Луценка, який повинен був, в першу чергу, забезпечити легітимність арештів, побиття і насильницької депортації спільників Саакашвілі до Грузії. В іншому випадку арешт і видворення грузинів є більшою мірою кримінальною позасудовою розправою над людьми іншої країни. А генпрокурор України Луценко робить вигляд, що жодного злочину не відбулося. Точно так міркував і останній генпрокурор президента Януковича Пшонка, який, до речі, і посадив несправедливо Луценка в тюрму. А зараз вже генпрокурор Порошенка Луценко робить вигляд, що він сильно зайнятий і це його не стосується. Зазвичай балакучий генпрокурор Луценко під час акції залякування протестувальників, незаконної, позасудової розправи над грузинськими прихильниками Саакашвілі раптом стає сором’язливим і мовчазним. Його можна зрозуміти, адже на відміну від інших самовпевнених у своїй безкарності керівників силових відомств він свого часу був в епіцентрі скандалу зі зникненням і загибеллю журналіста Георгія Ґонґадзе. Тому він чудово знає, що таке «ексцес виконавця» і як силовики вміють хвацько уникати відповідальності, киваючи на чергового президента.

Джерело: Виктор Небоженко

  • Петро Кравчук

    Віктор Небоженко. Саакашвілі не ворог президенту , а скоріше помилка.Те , що влада настільки терпляча до цирку Шапіто являється наслідком того , що надаючи громадянство в обхід закону президент і сам попав в пастку власного рішення.Вихід з цієї ситуації – Міхо залишає майдан і йде законним шляхом поновлення свого громадянства України ,а Порошенко зі свого боку виконує свій обов*язок гаранта Конституції з усіма витікаючими наслідками .Для того , щоб професіональні майданники пішли працювати і заробляти на хліб природнім шляхом , достатньо обрубати джерела живлення з боку олігархів, які не бажають втрачати свої ,,потоки,,обкрадаючи державу і громадян України.А щоб загасити тліючі вуглинки , потрібно самим бути кришталево чистими і прозорими в своїх діях і висвітлювати максимально , на скільки це можливо
    в мас медіа дії влади і їх конституційність ..