1 листопада вперше за чотири роки Київ з візитом відвідала канцлер Німеччини Анґела Меркель. Окрім безпеки, «мінського процесу» та українських реформ особлива увага була присвячена будівництву газогону «Північний потік-2». Для видання InfA експерт центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Олійник проаналізував причини й можливі наслідки переговорів.

«Загалом нових тез ми не почули. Але важливий сам факт візиту. Слід розуміти, що наближається кінець епохи Меркель, що тривала з 2005-го вже майже 14 років. У жовтні знакові місцеві вибори пройшли у Баварії. Однак навіть у цій цитаделі християнських демократів у них немає більшості. Та й загалом по країні опитування показують падіння підтримки цієї політсили. З такими тенденціями за кілька років можна очікувати реального правого повороту Німеччини», – зазначає експерт. На його думку, для коаліції «ХДС-ХСС» та особисто Меркель це однозначна поразка.

«Вона вже заявила, що більше не балотуватиметься в канцлери. Це створює і певні ризики, і сподівання. Зазвичай саме під кінець правління лідери демократичних держав можуть дозволити собі непопулярні, але потрібні для країни речі, не чекаючи чергових виборів. Німецька громадськість загалом налаштована проросійськи, що змушувало Берлін грати в піддавки під час «мінського процесу». Можливо, зараз більш вагомими стануть розрахунки стратегічної безпеки. Врешті слід дослухатись до США як головного утримувача НАТО – американська влада незадоволена надмірною поблажливістю Європи до інтересів Кремля».

Втім, найбільш вагоме питання візиту Меркель до Києва питання – будівництво «Північного потоку-2», відносно якого Німеччина останні півроку вимагає від РФ гарантій, що транзит через Україну не зменшиться. Німецька влада в цьому питанні перебуває під тиском США – Трампу не до вподоби збереження енергетичних зв’язків між Берліном та Москвою. Натомість, Меркель намагається знайти компроміс – і зі США не розсваритися, і газопровід побудувати.

Для України найкращий варіант – звісно ж, повна зупинка будівництва. Та в цьому не зацікавлені ані Москва, ані Берлін. Причому не лише Меркель, а й її можливим наступникам вірити на слово не можна, бо і соціал-демократи, і «Альтернатива для Німеччини» можуть повести ще більш проросійську політику», – зауважує експерт.

Читайте: Місцеві вибори в Польщі: перспективи для України