Іван Бубенчик

Героя Майдану Івана Бубенчика судять. У Фейсбуці зараз сила-силенна рефлексій патріотів на тему «ось скоро нас всіх посадять, ми, революціонери, не шкодуючи власного життя, торували шлях у Європу, скинули Януковича, звільнилися від тиранії, ми робили революцію – а нас судитимуть контрреволюціонери, які осідлали грошові потоки Януковича і самі хочуть утриматися при владі». Але не все так страшно.

Почнемо з того, що захисники Бубенчика далеко не в усьому мають рацію. Апеляції до революції беззмістовні, бо революції в Україні не відбулося – вона починалася, але завершилося все переворотом всередині еліт. Хто знає, можливо, революція ще матиме продовження, а можливо, зміною еліт і консервацією цього стану все і завершиться…

Про відсутність справжніх революційних змін останні кілька років обережно і з острахом проговорювалися політологи та експерти, боячись потрапити під хвилю праведного народного гніву. Революції не було – був бунт, який так і не переріс у революцію. Тому що революція створює нові інститути влади. Цілі прошарки, стани, класи суспільства піднімаються соціальними ліфтами, еліти оновлюються за рахунок енергії революції. Цього у нас не відбулося з двох причин.

По перше, це кволий інтелектуальний супровід бунтівників – серед них не знайшлося впливової групи, яка б висунула конкретні плани з перетворення України, її майбутнього устрою, її місця і ролі на геополітичній карті світу. Друга причина: якби така група і знайшлася, натовп її би просто не зрозумів, бо окрім жаги помсти ненависному Януковичу і бажання його усунути, більше ідей не було. Ну так, була ще химера європейського майбутнього.

Тому революційну хвилю так легко осідлали представники панівного класу, які теж не були задоволені Януковичем. Приєдналися ті, хто були готові до авантюрного плану – розкрутити хвилю насильства і крові задля того, щоби скинути Януковича і стати на його місце. Не будемо казати, що лідери революції (бунту) організовували стрілянину. Я не вірю в це. Мені здається, що палким і гарячим вигукам Юрія Луценка про те, що «зброя буде!», віриться дуже мало. Але це питання до певного часу залишиться відкритим. Судячи з усього, на Майдані була ще одна – третя  зацікавлена сторона – російські спецслужби, які тримали Януковича за одне місце і заохочували до самовбивчих учинків, що й привело ставленика Росії до краху. (Вже доводилося чути версію, що сам Бубенчик – російський агент, і стріляв він у силовиків для того, щоби спровокувати подальше кровопролиття. Не здивуюсь, якщо ця версія отримає докази, але то лише припущення).

І ось по трупах, по крові до влади прийшла ще авантюристичніша частина панівного класу, ніж «клан Януковича». Вони нахабніші за «януковичів», але і вправніші, артистичніші, гарно вжилися в ролі українських патріотів…

І ось по трупах, по крові до влади прийшла ще авантюристичніша частина панівного класу, ніж «клан Януковича». Вони нахабніші за «януковичів», але і вправніші, артистичніші, гарно вжилися в ролі українських патріотів, ледь не націоналістів, вони переконливо кричать «Слава Україні!», їм пасують вишиванки. Але в плані цінностей, принципів устрою держави вони практично нічим не відрізняються від «януковичів». А Росія для них залишається за взірець. Монополізація бізнесу, маргіналізація суспільства, мажоризація влади – ось три наріжних камені, на яких базується ідеологія «нової влади». Тому, звичайно, їм ближчі «мєнти», вони впевнені, що хитріші за Януковича і сподіваються, що їх-то вже силовики захистять від народу. А їм тим часом вдасться реалізувати російський проект в Україні і зацементувати свою владу. Виходить щось на кшталт «МММ імені Януковича-Порошенка».

У тому, що героя Майдану почали судити, немає нічого дивного. У них для цього є всі підстави, адже революціонери – це завжди злочинці, якщо революція не перемогла.

Однак ситуація для людей, які отримали посади внаслідок Революції Гідності, насправді драматична. Вони не можуть кинутися в обійми Росії, як Янукович, бо Путін зазіхає на їхні статки.  На багатьох уже заведено кримінальні справи в РФ, і ці справи буде доведено до суду, якщо Московія захопить усю Україну. Тому доводиться нинішнім керманичам кривлятися перед євробюрократами, розігрувати цю жалюгідну антикорупційну комедію «євроінтеграції» і навіть робити які-не-які, але реформи.

У тому, що героя Майдану почали судити, немає нічого дивного. У них для цього є всі підстави, адже революціонери – це завжди злочинці, якщо революція не перемогла. Керівництво України могло б уже зараз притягнути до відповідальності всіх, хто бігав по Майдану з листопада 13-го по лютий 14-го. І це неважко зробити, прокурор Олексій Донський ясно дав зрозуміти: закон про амністію – юридично нікчемний. З доказовою базою проблем не буде, як немає проблем із доказами провини  Бубенчика. Він убив військового і «беркутівця», чим, мовляв, спровокував силовиків до масових убивств 20 лютого – саме тоді найбільше людей загинуло. А ось «беркутівці» і до 20 лютого, і після купу активістів на той світ відправили – і злочинцями не стали! Більше того: за версією слідства, убиті Бубенчиком злочинних наказів не виконували, а просто «стояли собі в оточенні». Ось така юридична аргументація прокуратури і навіть адвоката «Небесної сотні» Тітича. Аргументація фантасмагорична, але в нинішньому правовому полі – абсолютно обґрунтована.

Виглядає все надзвичайно цинічно. За логікою ГПУ, це Бубенчик спровокував силовиків. Уже після того, як «беркутята» та інші спецпризначенці забили на смерть багатьох «майданівців». Вони, значить, незаконно, по-садистськи калічать десятки людей, але найбільшим негідником виявляється Бубенчик – бо він насмілився після масових убивств його побратимів чинити опір убивцям, які вже давно вийшли за межі закону.

Логіка ідеологів розкрутки «справи Бубенчика» зрозуміла – перед президентськими виборами слід заручитися підтримкою силовиків.

Але моральний бік «справи Бубенчика» – не єдина проблема, яку створює цей прецедент. Є й серйозніші, і в першу чергу – для влади. Логіка ідеологів розкрутки «справи Бубенчика» зрозуміла – перед президентськими виборами слід заручитися підтримкою силовиків. Посадка майданівця на тлі того факту, що колишніх «беркутівців» демонстративно відмовилися переслідувати, буде чудовим подарунком мєнтовським генералам і тим, хто особисто розстрілював «бандер» на Інститутській, а зараз уникає покарання. Бубенчик у цюпі – це знак для силовиків, мовляв, у разі чого не варто боятися забивати людей на масових протестах, не треба боятися злочинних наказів –  судити вас не будуть, у найгіршому разі до Росії втечеш, Криму чи в «ДНР», та потім повернешся! А судити будуть тих, кого ти вбиватимеш, калічитимеш, у кого будеш стріляти з-за рогу.

«Справа Бубенчика» також дає конкретний меседж тим, хто вважає себе представниками громадянського суспільства: «не рипайтеся, бо захочемо – всіх пересаджаємо!».

Але такий  механізм здобуття лояльності працівників МВС дуже слизький і породжує приховані загрози панівній верхівці, й дуже серйозні загрози. Тому-то можновладці – колишні лідери Майдану і вагаються. Авакову щось у цій історії не подобається, прокуратура змінює статті за підозрами, можливо, планує вивести на статті, за якими засудженого можна амністувати.

Але справа в тім, що звинувачення Івана Бубенчика підривають легітимність влади, яка прийшла після Януковича по трупах таких як Бубенчик.

Можливо, оточення Порошенка погано знає історію Французької революції, а даремно. Бо історія повалення Януковича відчутно перегукується з історією того, як французькому королю Людовику XVI відрубали голову. Сен-Жюст, коли доводив необхідність страти короля, обґрунтовував свої докази трактатом Руссо «Про суспільний договір», відповідно до якого, король Франції є узурпатором і в нього немає нічого спільного з народом Франції, а народ – суверен – є джерелом і носієм влади. І покладаючись на спільну волю народу, за Сен-Жюстом, короля має бути страчено.

За такою ж логікою розвивалися події на початку Революція Гідності. З Януковичем сталася та ж історія: значною мірою він узурпував владу, а після побиття студентів і спроби залякати суспільство втратив легітимність. Йому перестала підкорятися українська громада. З того моменту, як він втратив легітимність, він втратив владу, а народ, як джерело влади, отримав право на повстання. Тому всі, хто був на боці Революції Гідності і бився з «Беркутом», були на боці народу й реалізовували право народу на самозахист і виявлення своєї волі. А силовики – на боці узурпатора, виступили проти народу і таким чином поставили себе поза законом і правом.

Народ здійснював самозахист проти узурпатора Януковича, тому ті, хто вбивав бандитів, що служили узурпатору, боролися за свободу і гідність людини, реалізовували спільну волю народу задля спільного блага. В логіці революції люди, які здійснювали волю народу-суверена, не могли і не можуть нести жодної кримінальної відповідальності.

Звинувачення Івана Бубенчика підривають легітимність влади, яка прийшла після Януковича по трупах таких як Бубенчик.

І тут головний момент, тонкий і суперечливий: Янукович-узурпатор утік, особи, які прийшли після нього до влади, визнали, що той – узурпатор, що народ мав право на самозахист і на його повалення. Якби вони цього не визнали – мали би повернути Януковича, але вони його не повернули, а навпаки, судять! Суд над Януковичем і є ключовою обставиною, що ставить під сумнів судилище над Бубенчиком.

І ще один важливий момент: якщо Янукович злочинець і віддавав злочинні накази силовикам, то саме з моменту початку виконання злочинних наказів силовики перестали бути правоохоронцями, а стали бандитами. Не могло бути так, що бандит, який учора виконував злочинні накази, сьогодні знову вийшов на службу, став в оточення на Майдані – і якимось дивом перестав бути злодієм. Це означає: Бубенчик, якщо він справді стріляв, то стріляв у бандитів, а не у правоохоронців. На той момент правоохоронців у центрі Києва вже не було. В лютому 2014-го «Беркут» розформували і визнали, що дії силовиків були незаконними.

Виходить цікава історія. Де їм вигідно визнавати факт революції – нинішні можновладці його визнають і кажуть: «Так, Янукович злочинець, він узурпував владу, проти нього піднявся народ і почалася революція, він віддавав злочинні накази, його треба судити». А де їм невигідно визнавати факт революції, вони кажуть: «Ні, мєнти, які виконували накази в центрі Києва, просто там стояли і не були бандитами, а вбивав їх не революціонер, а провокатор».

Якщо судите Бубенчика, то треба сажати й інших учасників Революції Гідності, які билися з «мєнтами». А потім треба вибачитися перед Януковичем, Захарченком, Курченком і, звичайно ж, перед Путіним. А чого ж – визнати, що ви незаконно прийшли до влади внаслідок дій злочинців-екстремістів, які затіяли в країні бузу.

Ось така двоїста позиція української еліти в питанні притягнення до відповідальності  майданівців. Тому з Бубенчиком їм треба визначитися.

Якщо судите майданівця за вбивство правоохоронців, то  повертайте  Януковича. Бо ви прийшли до влади завдяки таким «злочинцям» як Бубенчик, бо це вони, бачте, посіяли хаос у країні, вбивали міліціянтів, через них пролилося море крові, а бідний переляканий «легітимний» Янукович утік із країни. Якщо судите Бубенчика, то треба сажати й інших учасників Революції Гідності, які билися з «мєнтами». А потім треба вибачитися перед Януковичем, Захарченком, Курченком і, звичайно ж, перед Путіним. А чого ж – визнати, що ви незаконно прийшли до влади внаслідок дій злочинців-екстремістів, які затіяли в країні бузу!

Або верхівці країни слід визнати право народу на самозахист і на революцію (якщо влада діє не на благо народу) і відмовитися від переслідування тих, хто вбивав бандитів Януковича на Майдані. Адже вбивали на Майдані не «беркутівців», не правоохоронців, а звичайних бандитів, бо Янукович уже не був президентом, він був злочинцем і узурпатором  – справжнім ворогом українського народу. Ворогами народу були й ті, хто Януковича захищав – така логіка революції.

А кидати за ґрати тих, хто здійснював революцію – це контрреволюція. Втім, і контрреволюція теж має бути послідовною. Бо ті, хто її здійснює, – Порошенко, Аваков, Луценко – мали би розуміти, що непослідовна контрреволюція обов’язково поверне до влади як не Януковича, то якогось іншого ставленика Москви.

Або є інший варіант – український народ знесе нинішніх послідовників справи Януковича як уже нових узурпаторів.

Підготував Ян Борецький для видання InfA

БЕЗ КОМЕНТАРІВ