Євген Якунов, журналіст

А чому ні? Є росіяни, з якими я не сварився. Андрій Макаревич, наприклад. Є багато френдів в ФБ з російським громадянством, з якими я сперечаюся, лаюся і навіть сварюся. Але пам’ятаю, що за часів Майдану і в перші, найважчі дні війни, вони на зібрані між собою гроші купували і таємними стежками возили з Росії до нас целокс для наших бійців. І виходили на нечисленні пікети проти війни в Москві та Пітері.

Чому я не можу миритися з такими росіянами?

Та й повинен визнати, що серед тих, хто живе разом зі мною в одному місті, чимало ватників. І вони зліші й мерзотніші за багатьох росіян.

Мої російські френди ображаються, що я погано говорю про російський народі. «Адже ми теж російський народ», – кажуть вони. «Ви, напевно, якийсь інший російський народ», – відповідаю я.

Адже в Росії завжди було два народи. Один – дуже не численний, сприймав європейські цінності, підтримував прагнення до свободи українців, поляків, балтійських народів… Чаадаєв, Рилєєв або Андрій Сахаров, наприклад.

І був інший народ – кондовий, густопсовий, який ненавидів все чуже і незрозуміле. Його в Росії завжди було на порядок більше.

Той, перший народ, вже майже вимер, він майже винищений і є лише невелика надія, що колись він стане більшістю в Росії.

Цей другий – він безумовний ворог. І не тільки мій особистий, він ворог людської цивілізації. І все, на що він заслуговує, це бути загнаним черговим освіченим російським монархом в незліченні табори Сибіру та інші тайгові тупики.

Залишки того, першого російського народу, вважають, що Тургенєв і Толстой, Гете і Ґемінґвей, Умберто Еко і Маркес – це одна світова культура, яка сповідує загальнолюдські цінності.

Насправді це євроатлантична культура і цінності, які вона сповідує, це здебільшого цінності західного християнства. Навіть коли мова йде про японців Кобо Абе, Кендзабуро Ое та Муракамі або про турка Орхана Памуку.

У Дугіна все правильно написано – це згубний вплив Заходу, що підкидає російській людині чужі йому поняття «прав людини».

Я не знаю, що таке «російська література», в якій так чи інакше не проявлявся б цей згубний Захід… Напевно, її просто немає. Хіба що Проханов і цей, як його… Прилепин?І чи не приречений російський народ з такою літературою?

Той перший, малочисельний і вимираючий російський народ, сліди якого я все ще шукаю в ФБ, він може десь і збережеться в світовій культурі. Хто знає, може, йому вдасться відбити для себе Кенігсбергську область? І перетворити її на свого роду Тайвань? Там російська інтелігенція зможе безперешкодно продовжувати існування російської культурної традиції – в оточенні Польщі та Литви.

І я, якщо доживу, навіть може приїду до цих росіян, щоби поговорити про літературу і філософію – про Пастернака, Кирсанова, Бітова і Вознесенського. Це і буде справжня Малоросія. А не та, про яку говорить Сурков. Мала Росія. Ну, скільки вийде.

А та, що залишиться – велика, степова, дика, агресивна і п’яна, люта до всього неросійського, дрімучий Великий Кац*пстан – краще, щоби він вимер. Як неандертальці в світі кроманьйонців. Який може бути мир з неандертальцями?

Джерело: Евгений Якунов

БЕЗ КОМЕНТАРІВ