Євген Якунов, журналіст

Хто мені скаже, навіщо суддям Конституційного суду такі захмарні зарплати? Чому вони повинні отримувати до 300 000 гривень, та ще й службове житло і авто? І, вийшовши на заслужений відпочинок, мати пенсію в 80 відсотків окладу? Чим вони краще за суддів Верховного суду України, оклад яких в півтора рази менше?

Мабуть у депутатського корпусу є відповіді на всі ці питання, якщо парламентарії із завидною послідовністю провалили сотню поправок до нової редакції Закону про Конституційний суд, поправок, якими зарплата суддів КС зменшувалася.

Але поясніть це нам, грішним…

Ні, автор цих рядків не за зрівнялівку. І не проти того, щоб гідні люди були багаті. Хто з нас ризикне висувати якісь претензії до доходів, скажімо, Білла Ґейтса? Або Ілона Маска? Вони генерують матеріальний або інтелектуальний продукт і повинні бути за це гідно винагороджені.  Але навіть високі доходи Коломойського і Фірташа зрозумілі. Оскільки, щоб и обудувати такі імперії, потрібно було вкласти в справу і певні навички роботи, і рішучість. Я можу погодитися і з надвисокою оплатою праці Балчуна, якщо він таки доб’ється повернення в казну держави мільярдів «Укрзалізниці».

А Конституційний суд повернув хоч копійку?

Що такого особливого згенерували за 21 рік свого існування судді цього поважного органу? Рішення про третій термін Кучми? Дозвіл формувати коаліцію в Раді за рахунок «тушок», після того, як кілька років до того сам же Конституційний суд робити це заборонив?

(Що там народ говорить про законодавче дишло?)

Або індульгенцію Януковичу за зміну незаконним чином Конституції України та затвердження власного авторитаризму?

Якщо конституційні судді повинні отримувати жирні гроші за те, що генерують справедливість в суспільстві, то де вона, відвойована ними справедливість?

Чи почули ми хоч раз за 21 рік позицію шановної спільноти конституційних суддів щодо спроб влади ґвалтувати Конституцію? Чи стали вони на захист статті 69 Основного закону, яка передбачає «форми безпосередньої демократії», в 2004 році? Не кажучи вже про 2013\14, коли «Беркут» розстрілював беззбройних на Грушевського?

А чи захистили вони статтю 2: «Суверенітет України поширюється на всю її територію», коли путінська Держдума дозволила введення російської армії на нашу територію? Або коли законодавчо приєднала до себе Крим? Хоч словом хтось обмовилися? Мовчали собі, отримуючи зарплату і виносячи вердикти на захист гуманітарних прав чиновництва (в тому числі і самих суддів), яким держава вирішила трохи урізати обтяжливі для бюджету пенсії. Або дебатуючи навколо метафізичних проблем недоторканності депутатів.

Цікаво, якби путінські війська увійшли таки (не дай Бог!) до Києва, Конституційний суд так само сидів би на Жилянській і чекав, поки йому хтось направить подання для реагування? А якби вже не було кому направляти?

Чому ми не почули гнівних реплік конституційних суддів на адресу Росії, яка вторглася на нашу територію і зневажила тим самим більшість статей нашої Конституції?

Чи нейтралітет суддівського корпусу діє і в стосунках жертви і агресора?

А як же тоді Стаття 17 Конституції, якою «захист суверенітету і територіальної цілісності України є … справою всього Українського народу»? Або судді КС не вважають себе народом?

Юристи, звичайно, скажуть, що автор цих рядків – невіглас. Що суддям КС заборонено висловлюватися з політичних питань, що вони не мають права починати провадження самостійно, а тільки за поданням певних суб’єктів права.

Але чому? Чому ми не можемо знати позицію такої авторитетної гілки влади щодо подій, які виходять за межі рутинного правового життя суспільства? Подій, які в 2014 році поставили Україну на межу існування. Грань, за якою вже припинялася історія і держави, і самого Конституційного суду?

І якщо вносити зміни в діючий закон про КС, то саме в цьому напрямку, зробивши Суд справжнім стражем Конституції, а не неупередженим констататором і мовчазним адвокатом «за викликом», що не суне свого носа в справи, поки його не спитають.

У нас виникла дивна ситуація: до кожного засідання КС ми підходимо з тривогою (якщо не з панікою), не чекаючи від нього нічого хорошого, ні грана справедливості, а тільки блокування позитивних змін і повернення в минуле.

Це стосується і можливого вердикту за Законом про очищення влади, і щодо мовного законодавства. У суспільній свідомості нинішній КС сприймається як «остання барикада» колишньої влади, змонтована зі старих покришок для лексусів і озброєна коктейлями Портнова.

Чи довіряє суспільство суддям КС? Ні! Чи буде довіряти більше, якщо суддівська зарплата добереться до 300 000? Смішне запитання…

Довіра, авторитет, повага не вимірюються сотнями тисяч гривень. Я не знаю, скільки отримує Мирослав Попович, або яка пенсія у Любомира Гузара, чи є у них яхти і заміські будинки. Але вони – громадські авторитети. А судді високого Конституційного суду, скільки б вони не заробляли – ні (За винятком, хіба що, відставного Віктора Шишкіна).

Можливо, це потрібно самим суддям, щоби почуватися своїми в колі багатіїв? Соромно, мовляв, власникові пурпурової мантії, що вершить справи в країні, кататися в непрестижному авто і відпочивати десь на пляжах Аркадії.

А ще можна похвалитися перед колегами з успішних європейських країн, де (як розповіли депутати, обговорюючи законопроект в залі ВР) зарплата конституційних суддів значно нижча, ніж у нас (хоча середній дохід на душу населення значно вищий).

А може, ті 300 тисяч, як і інші привілеї, потрібні, щоб ясновельможні судді не брали хабарів?

А що, раніше у них цих привілеїв було менше, і служителі конституційної Феміди відрізнялися винятковою доброчесністю? Не пам’ятаю такого. Хіба що були дуже добре метеорологічно підковані – відчували, звідки вітер дме.

Втім, і від самого припущення, що члени КС можуть брати хабарі, мороз по шкірі йде. Можна собі уявити, чим доведеться розплачуватися підкупленим суддям! Скасуванням Декларації про незалежність? Результатами референдуму 1991 року? Визнанням Путіна королем України?

Ви думаєте, 300 тисяч зарплати стануть цьому на заваді?

Друзі депутати! Не треба перетворювати суддів КС на привілейовану касту. Не від зарплати, недоторканності і численної особистої охорони залежить справедливість судових вердиктів. А від рівня професіоналізму і порядності.

Високооплачуваний суддя – не означає висококваліфікований. Як не є зразком в журналістиці високооплачуваний журналіст. І не є зразком святості високооплачуваний батюшка. Найчастіше трапляється якраз навпаки. У всякому разі, у відношенні журналістики можу це засвідчити з повною відповідальністю.

Втім, у політиків – своя мораль. Опір в Раді спробам знизити розмір зарплати суддям КС, зменшити неймовірно роздуту оплачувану відпустку, обмежити апетити щодо службових квартир і авто – викликаний прихованими причинами.

Подейкують, це закулісний шантаж з боку самих суддів, які заблокували розгляд всіх звернень та скарг до отримання бажаного.

А ще кажуть, що це – відкупні, щоб судді КС поводились «як слід», або пішли на непогану за розмірами пенсію, звільнивши місце для інших. Тих, хто не стане лякати політикум рішенням про можливе повернення на трон «незаконно відчуженого» Януковича.

Але чи не так діяв свого часу сам Фьодоровіч, коли розчищав КС від незручних суддів? Пообіцяв захмарні пенсії та царську «вихідну допомогу» тим, хто добровільно подасть у відставку. Спокуса, підкріплена погрозами, спрацювала. Місце звільнених зайняли ті, хто потім освятив конституційний переворот.

Безумовно, якщо суддів «купують» зарплатами і привілеями, то роблять це з самих благих намірів – щоб можна було спокійно ухвалити зміни до Закону про КС. Без ризику, що пізніше сам же КС ці зміни визнає такими, що суперечать Конституції.

Без ризику, бо який же чиновник, перебуваючи при здоровому розумі, визнає неконституційною норму, яка підвищує йому зарплату?

Але, якщо «купують», то що це, як не політична корупція? Так, освячена законом, бездоганна і юридично, і з точки зору суспільної доцільності, але корупція?

Замислимося над цим.

Джерело: Евгений Якунов

БЕЗ КОМЕНТАРІВ